«Діагностували важке захворювання і почалася ще одна війна, війна з хворобою», - волиняни попрощалися з померлим Героєм

Про це повідомили на фейсьук-сторінці газети «Наш край».

Односельчани всією громадою, навколішки зустрічали Андрія, покинувши на якийсь час сільські турботи. У невимовній жалобі родина воїна, яка сподівалася, що після лікування він повернеться додому. І він повернувся... Та не своїми ногами, а на щиті... Тужливий крик матері, сестри, бабусі розриває сонячне небо.

Без батька залишилося двоє синів, яких дуже любив. Згорьована велика родина, друзі, однокласники, куми, односельчани… Біль… Сум… Розпач… Не стримують сліз усі, хто знав Андрія. Був простим хлопцем, міг стати зіркою атлетики, бо мав вроджені фізичні дані та здібності, тож у школі йому пророчили велике майбутнє... Але кожен робить свій вибір. Зробив його і Андрій, не захотів додавати клопотів батькам своїм студентським життям, після армії влаштувався працювати в приватну службу охорони. Одружився, народилося два сини. Він ніби спішив жити, ніби щось відчував...

З початком повномасштабної війни Андрія мобілізували. Але під час служби у нього діагностували важке захворювання і почалася його ще одна війна, війна з хворобою...

Його не стало раптово, гарного літнього ранку, коли вже здавалося, що хворобу вдається подолати...

Похорон військовослужбовця відбувався за військовим траурним обрядом з відданням почестей померлому.

Чин похорону звершили священнослужителі у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Обряд похорону очолив декан Різдво-Богородичного округу Рожищенського деканату митрофорний протоієрей Василь Шняк.

Поховали Воїна на місцевому кладовищі, поряд зі ще одним тристенським Героєм Владиславом Хомиком, який поліг смертю хоробрих на полі бою. А загалом для Тристеня це вже четверта втрата.