Дідусь шести внуків з Волині воює на Торецькому напрямку

Історію воїна розповіли на сторінці 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ у фейсбуці.

– 24 лютого 2022 року ми мали йти на День народження до онуки Єви. Їй саме виповнювалося п’ять рочків – як не крути, перший маленький «ювілей»! Вже й ресторація у Луцьку була замовлена…, – згадує пан Микола, – Але на світанку почали «бомбити» наш аеродром. Швидко зібрав речі, близько восьмої ранку був під ТЦК – там вже юрмилася сила-силенна таких як я добровольців!

До речі, на той момент Микола Миколайович вже був поважним дідусем п’яти онуків: Богдана, Єви, Назара, Мілани та Кості. А трохи більше тижня тому, 29 січня 2025 року, народився шостий – Арсен! Усю цю малечу нашому герою та його коханій дружині Тетяні Іванівні подарували дві доньки – Ольга і Катерина.

Впродовж восьми місяців «Степ» служив у роті КДБ (контрдиверсійної боротьби) тоді ще 100 ОБр ТрО:

– Разом із побратимом Ігорем на псевдо «Граф» ми відповідали за приготування їжі для всього підрозділу. Щодня готували сніданки, обіди та вечері для 91 людини! – згадує пан Микола.

А вже понад два роки молодший сержант «Степ» є бійцем взводу розвідки 1 механізованого батальйону 100 ОМБр, де регулярно заступає на бойові чергування.

За плечима чоловіка бої у Серебрянському лісі та на Покровському напрямку. Нині ж його підрозділ б’ється на Торецькому напрямку…Сказати, що було важко – це не сказати нічого. Але й тут Микола Миколайович не втрачає свого фірмового почуття гумору:

– Моя сила – у моїх вусах! Завів їх, коли у 1986-1988 роках служив «строчку» у казахських степах, – розповідає боєць.

Жартома цікавимося у Миколи Миколайовича – а якби Верховна Рада ухвалила, а Президент України підписав закон, який дозволяє звільнитися з лав ЗСУ дідусям шести неповнолітніх онуків (як це давно працює за наявності трьох неповнолітніх дітей)… – Що б робив тоді?

– Не для того я йшов у перший день війни добровольцем, аби потім шукати способи звільнитися, – вже серйозно відповідає чоловік, – За два роки на сході України я вже добре побачив, на що перетворюється наша земля, коли на неї ступає чобіт к***па-окупанта – на суцільну розруху. Тож мусимо вигнати цю сволоту – а тоді вже й на «дембель» можна!

Читайте також: 

• У Луцьку зустріли захисника Віталія Войтовича, який повернувся з полону
• Підрозділ під його командуванням знищив 15 окупантів і взяв у полон п’ятьох росіян: подвиг волинянина Олега Собуцького