«Діти просять мам готувати так, як у школі»: 16 років Оксана Степанчук годує школярів у волинському ліцеї

Про шеф-кухарку Рованцівського ліцею розповідає видання «Боратин24».

Батьки учнів Рованцівського ліцею Боратинської сільської ради добре знають: тут шкільна їдальня – це не просто місце, де дітей годують. Це простір, де з любов’ю готують знайомі та улюблені страви, а іноді вони навіть стають приводом для сімейних розмов.

Якось одна школярка зізналася мамі, що котлети у школі смачніші, ніж удома. Жінка настільки зацікавилася, що вирішила особисто прийти до кухні й розпитати шеф-кухаря про секрет. Оксана Степанчук із усмішкою згадує цю історію та каже, що за 16 років роботи подібних випадків назбиралося чимало.

Любов до приготування їжі прийшла до Оксани Миколаївни ще в дитинстві – природно й непомітно, як це часто буває з покликанням. Сьогодні вона щодня вкладає цю любов у страви, які готує для сотень школярів.

— Скільки себе пам’ятаю — завжди крутилася на кухні поруч із мамою, — розповідає вона. — Спочатку чистила овочі, подавала, що треба. Потім сама ліпила вареники, замішувала тісто, формувала пиріжки та рогалики. Це приносило мені неабияке задоволення.

Після школи, яку закінчила в рідному селі Підгайці, дівчина вступила до комерційного технікуму — нині це Фаховий коледж технологій, бізнесу та права Волинського національного університету імені Лесі Українки — за спеціальністю «Технологія приготування їжі». Роки навчання запам’яталися як насичені та натхненні: нові знання, нові техніки, нові смаки.

Після закінчення коледжу Оксана вийшла заміж, народила сина і влаштувалася другим кухарем у кафе «Оріон». Там вона пропрацювала майже десять років — і згадує той час із вдячністю. Щодня — нові виклики, нові страви, спілкування з досвідченими кухарями, від яких переймала хитрощі та секрети майстерності.  Коли в Рованцях відкрили школу, директор особисто запросила Оксану Миколаївну очолити їдальню.

— Мені потрібен був стабільний графік, і я погодилася, — каже вона. — І ось уже 16 років працюю тут. Роботу, яку мені довірили, виконую з любов’ю і максимально якісно.

Робочий день шеф-кухаря та її помічниць розпочинається о п’ятій тридцять ранку. Злагодженість і чіткість — головні принципи команди, адже нагодувати потрібно 235 учнів молодшої школи і 316 — старшої. У меню — картопля, макарони під сирним соусом, паелья, риба під овочами, страви зі свинини, телятини та курятини. Але справжня «родзинка» шкільної їдальні — сирники, приготовані у пароконвектоматі. Пухкі, ароматні, ніжні — їх подають зі сметаною або джемом із заморожених ягід, який готують тут же, власноруч.

Меню на місяць Оксана Миколаївна складає особисто — відповідно до санітарного регламенту та принципів здорового харчування. В основі — сезонність, збалансованість, правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів та енергетична цінність, розрахована окремо для трьох вікових груп: 6–10, 11–14 та 14–18 років. Солі й цукру — мінімум. Консерви, снеки — виключені. Натомість обов’язково присутні свіжі овочі та фрукти, цільнозернові продукти, молочні страви. Продукти для їдальні закуповує громада. Місцева влада дбає про те, аби все було сертифіковане й відповідало нормам якості — і в цьому відчувається справжня турбота про дітей. Окремо шеф-кухар наголошує на індивідуальному підході.

— Якщо дитині потрібне особливе харчування — ми завжди враховуємо це. Був випадок, коли батьки попросили готувати м’ясні страви для їхньої дитини на пару, за рекомендацією лікаря. Ми зробили це, адже головне — щоб дитині було добре, — наголошує пані Оксана.

Поруч із Оксаною Миколаївною — дві надійні помічниці. Ніна Тимофіївна Черчик має понад 35 років досвіду в галузі харчування, а Людмила Василівна Целінська — медична сестра за фахом, яка вже шостий рік працює в їдальні й чудово розуміється на дієтологічних вимогах до харчування школярів. Разом вони — справжня команда, де кожен знає свою роль. Робочий день завершується о 16:00 — після видачі їжі приміщення прибирають і готують до наступного дня.

Заступник директора з навчально-виховної роботи Лілія Кузьмич дуже гарно відгукується про шеф-кухаря.

— Оксана Миколаївна — людина надзвичайно відповідальна. В її роботі все чітко, злагоджено, продумано. Робота буквально горить у руках. А страви такі смачні, що діти з’їдають їх залюбки і просять мам та бабусь готувати «так, як у школі». Батьки часто дякують — і це найкраща оцінка, — наголошує Лілія Сергіївна.  

Про Оксану Миколаївну колеги говорять із особливою теплотою. За її професійністю та вимогливістю вони бачать відповідальну людину, яка щиро цінує свою команду.

— Як шеф-кухар я ціную свого директора за мудрність у прийнятті рішень, справедливе ставлення до кожного працівника та щиру турботу про колектив. Вона завжди підтримує, знаходитть правильні слова у складних ситуаціях і створює атмосферу, в якій хочеться працювати з віддачею та душею. Її повага до нашої праці надихає вдосконалюватися, підтримувати високий рівень якості та працювати як ждина командра, — каже шеф-кухар навчального закладу.

Читайте також:

• Понад 40 років працював в освіті, 21 рік був директором ліцею: історія знаного вчителя з Волині
• Разом у шлюбі, разом на війні: як подружжя з Волині стали кухарями у батальйоні 100 бригади