«Досвід нам допоможе у визволенні Білорусі»: командир полку Калиновського про війну в Україні, побратимів і їх мотивацію

Денис Прохоров із позивним «Кит» — командир Полку імені Кастуся Калиновського. Після подій на Майдані, на початку бойових дій на Донеччині і Луганщині вперше приїхав в Україну. Тоді йому було 19 років. Із 2015 по 2017 білорус воював у полку «Азов», згодом доєднався до добровольчого руху тактична група «Білорусь».

Від початку повномасштабної війни Полк Кастуся Калиновського бере активну участь у боях за Україну. Під час візиту у Луцьк командир розповів Суспільному про бої на передовій, побратимів і їх мотивацію.

– Що вам дав досвід боротьби в Полку «Азов», ці традиції, зокрема, їхня культура?

Це дуже потужна система військового виховання. Це перший підрозділ, який не словом, а ділом почав показувати, що таке стандарти НАТО. Це надпотужна система дисципліни бійців. Тому я, коли задумався куди їхати, відразу вирішив, що поїду в Азов, тому що там просто над ідейні люди.

– Сьогодні Полк Кастуся, який він? Що можете сказати про ваш військовий досвід, який здобули в Україні, про майбутнє, яке ви бачите?

Коли питають хто може визволити Білорусь зброєю, або силою – це завжди відповідь Полк Кастуся Калиновського. Це люди, які приїхали за покликом серця в активну фазу 2022-го року. Це люди, які зі звичайних професій виросли в професійних військових, якими також керує ідея, а саме ідея вільної демократичної Білорусі. Але ми розуміємо, що це можливо тільки через перемогу України.

Насправді ми розуміємо, що ми самі по собі мало чого можемо досягти, нам потрібна для цього допомога і підтримка. Наш підрозділ боєздатний, який весь свій шлях іде достатньо гарячими кроками бойових дій: Бахмут і зараз це Куп'янськ. Хлопці набираються потужних навичок, досвіду, які нам потім допоможуть у визволенні Білорусі.

Ми намагаємось всім сказати, що ми зараз проливаємо свій піт і кров на полі бою для того, щоб потім сподіватися на підтримку і допомогу.

– Кастусь Калиновський хто він такий і ким він є для Білорусі?

Це така особистість, яка має велике значення для білоруського народу, тому що він символізував боротьбу проти російського «червоного» режиму, ще тоді в 1863 році. Не маючи багато ресурсів він робив повстання тим чим міг. Це людина, яка об'єднала в собі ідею демократії й ідею того, щоб вільний народ був почутий.

– Після перемоги над РФ чи думали ви, яке є майбутнє між українцями й білорусами, як його варто будувати?

Це дуже складне питання, бо коли знаходишся тут і зараз, не завжди вистачає часу на будування того, як все буде. Я намагаюсь бути тут і зараз і не літати за хмарами, але звісно всі ми мріємо про перемогу.

Хотілось би бачити Білорусь демократичною країною в НАТО, яка буде націлена на майбутнє європейське, а не на майбутнє радянське, чим займається зараз Росія. Тому ми й намагаємося цю справу довести до кінця.

– Ви зі зброєю в руках допомагаєте українцям, а чим українці можуть допомогти вам у вашому спротиві, зокрема зараз?

Саме банальне, найперше — це просто підтримка з українського боку. Це волонтери, які нам допомагають, як бойовий підрозділ ми завжди потребуємо пікапів, дронів і так далі.

Також важливо розуміти, що про нас мають говорити правду, про народ Білорусі й про «криваву» владу. Також про нас тримати інформаційну планку, щоб ми не зникали. Всі ці методи допомоги нам будуть дуже доречні.