Чоловік нею б пишався: вдова загиблого бійця відкрила бізнес з пошиття одягу в Луцьку

Першу колекцію створила наприкінці жовтня 2023 року, розповіла вдова Героя Суспільному.

«Як би важко мені не було, сяду, пошию і наче в ту строчечку іде весь той негатив і скільки мені разів хотілося закрити це все, а потім подумаю: "Ні, не закрию, це наче моя дитина», — каже Юлія Оверчук.

Юлія Оверчук — родом з Волині. З майбутнім чоловіком познайомилась у 2019 році, а вже в березні 2020 він зробив їй пропозицію. Дівчина переїхала до Києва, вийшла заміж. З її слів, це був найщасливіший період її життя. У січні 2022 року у подружжя народився син Мирон. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення йому був місяць і чотири дні.

Чоловік її з сином відвіз до батьків на Волинь. Сам подзвонив у військову частину, де він служив, поговорив з командиром і йому сказали збирати документи, каже Юлія. Після того чоловіка бачила два рази. Він поїхав на Донецький напрямок там і загинув.

«Він до мене подзвонив, такий настрій у нього був, наче в нього багато роботи. І каже: "Ну все, киця, па-па, бо мене хлопці кличуть". І це його останні слова були. Після того я йому кілька днів писала, скидала Мирона, дзвонила до нього, не відповідав. Якщо чесно, досі не вірю, бо я його не бачила, на впізнання я не їздила», — пригадує Юлія Оверчук.

Матвій Оверчук теж родом з Волині. Він загинув, коли йому було 26 років, напередодні свого Дня народження. Після того в Юлії розпочалась депресія, яка проявлялась в агресії. Жінка каже, щоб опанувати емоції і вони не заважали синові, довелось звертатися за допомогою до спеціалістів-психологів. Вони порадили займатися тим, що приносить радість. Це виявилось пошиття одягу.

«І так я вирішила, що це буде кежуал одяг, тому що не може бути спорт, бо це не моє, а для мене більш повсякденний, а для Матвія спорт. Така думаю, це щось буде трошки його і трошки моє. Тоді в мене наче крила з’явилися. Я почала думати за постачальників, за обладнання», — розповідає Юлія Оверчук.

Організувати справу Юлії допомогли дядько і тітка чоловіка Матвія: знайшли приміщення, оформили документацію. Після того почала працювати, шукати працівників.

«Усе виробництво відкрила на кошти виплат по загиблих військовослужбовців. Мені їх вистачило на рік і зараз ми працюємо в кредит. Мої гроші заморожені, тобто в тканині, в нас речей нашито багато, те, що вкладено в матеріали і пошиття, мої кредити покриває на 100 відсотків», — говорить Юлія Оверчук.

Жінка каже, що сили рухатися далі дає син та рідні, а ще думки про те, що чоловік нею б пишався, бо завжди хотів, щоб вона була сильною та успішною.

Читайте також: 

• Народила сина через чотири дні після загибелі чоловіка: історія вдови Героя Олександра Новосада з Волині
• Йому так і не судилося побачити сина дорослим: спогади про 21-річного Героя з Волині Дмитра Потурая
• 93-річна волинянка веде господарство та вирощує хризантеми