Чоловік нею б пишався: вдова загиблого бійця відкрила бізнес з пошиття одягу в Луцьку

Дружина загиблого Героя з Луцька Матвія Оверчука Юлія започаткувала власну справу - пошиття одягу. 27-річна жінка за фахом швачка. Спершу працювала у цеху волинського бренду жіночої білизни. А згодом орендувала приміщення, закупила швейні машини та обладнання, замовила тканини та облаштувала робочі місця.

Першу колекцію створила наприкінці жовтня 2023 року, розповіла вдова Героя Суспільному.

«Як би важко мені не було, сяду, пошию і наче в ту строчечку іде весь той негатив і скільки мені разів хотілося закрити це все, а потім подумаю: "Ні, не закрию, це наче моя дитина», — каже Юлія Оверчук.

Юлія Оверчук — родом з Волині. З майбутнім чоловіком познайомилась у 2019 році, а вже в березні 2020 він зробив їй пропозицію. Дівчина переїхала до Києва, вийшла заміж. З її слів, це був найщасливіший період її життя. У січні 2022 року у подружжя народився син Мирон. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення йому був місяць і чотири дні.

Чоловік нею б пишався: вдова загиблого бійця відкрила бізнес з пошиття одягу в Луцьку

Чоловік її з сином відвіз до батьків на Волинь. Сам подзвонив у військову частину, де він служив, поговорив з командиром і йому сказали збирати документи, каже Юлія. Після того чоловіка бачила два рази. Він поїхав на Донецький напрямок там і загинув.

«Він до мене подзвонив, такий настрій у нього був, наче в нього багато роботи. І каже: "Ну все, киця, па-па, бо мене хлопці кличуть". І це його останні слова були. Після того я йому кілька днів писала, скидала Мирона, дзвонила до нього, не відповідав. Якщо чесно, досі не вірю, бо я його не бачила, на впізнання я не їздила», — пригадує Юлія Оверчук.

Матвій Оверчук теж родом з Волині. Він загинув, коли йому було 26 років, напередодні свого Дня народження. Після того в Юлії розпочалась депресія, яка проявлялась в агресії. Жінка каже, щоб опанувати емоції і вони не заважали синові, довелось звертатися за допомогою до спеціалістів-психологів. Вони порадили займатися тим, що приносить радість. Це виявилось пошиття одягу.

«І так я вирішила, що це буде кежуал одяг, тому що не може бути спорт, бо це не моє, а для мене більш повсякденний, а для Матвія спорт. Така думаю, це щось буде трошки його і трошки моє. Тоді в мене наче крила з’явилися. Я почала думати за постачальників, за обладнання», — розповідає Юлія Оверчук.

Організувати справу Юлії допомогли дядько і тітка чоловіка Матвія: знайшли приміщення, оформили документацію. Після того почала працювати, шукати працівників.

«Усе виробництво відкрила на кошти виплат по загиблих військовослужбовців. Мені їх вистачило на рік і зараз ми працюємо в кредит. Мої гроші заморожені, тобто в тканині, в нас речей нашито багато, те, що вкладено в матеріали і пошиття, мої кредити покриває на 100 відсотків», — говорить Юлія Оверчук.