Волинянка три роки чекала з полону сина-морпіха

23-річний Олександр Трощинський - звільнений з полону мешканець Волині. Рідні захисника чекали його три роки й сім днів. До повномасштабної війни його сім’я проживала на Луганщині. А нині мама Оксана Кирпа з меншими сином і донькою мешкають у селищі Благодатне Нововолинської бригади.

Про першу зустріч з сином після звільнення з полону жінка, розповіла Суспільному.

«Жила тільки зустріччю з ним. Я його так обійняла, він худесенький, високий, 178 см, але 63 кг. Дуже змінився. Але не плакав, — каже мама Оксана Кирпа. — Я весь час думала, яка то буде наша зустріч. Перший рік думала знепритомнію. Другий рік, що буду падати на коліно перед ним і плакати. А це, мабуть, настав час, що змогла себе стримати уже, щоб не було цих всіх крайностей».

Її сина Олександра звільнили під час обміну 19 квітня, зараз він на реабілітації. Їздила до нього на кілька днів з його сестрою і братом.

«Каже: "Мама, я так постарів. Купи мені крем від зморшок". Кажу: «Синочку, та я тобі все, що хочеш, куплю». Ми в неділю приїхали до нього. Дозволили в місто вийти. І я так взяла його під руку, ідемо. А він каже: «Мама, відпусти мене. Мені тяжко йти. В мене сил нема». Розповідав, що дуже били їх і собак натравлювали. Імітація розстрілу була», — говорить жінка.

ЇЇ син Олександр Трощинський народився 6 грудня 2001 року. Навчався на матроса-моториста у Херсонському морському ліцеї. Після закінчення навчання — строкова служба у 36-й бригаді морської піхоти, з якою підписав контракт 9 листопада 2021 року.

«Дуже били їх і собак натравлювали»: волинянка розповіла про жахіття полону сина-морпіха

За словами мами, у полон її син потрапив 12 квітня 2022 року. Тоді разом з побратимами у складі 36 бригади морської піхоти боронив Маріуполь. Про те, що син у полоні, довідалися від його дівчини. З полону від сина отримала єдиного листа.

«На заводі Ілліча вони були в повному оточенні, без боєкомплектів, їжі, води. Хлопців багато, дівчат поранених. Він набрав свою дівчину з чужого телефона і сказав: «Я не знаю, що буде з нами. Чи ми загинемо, чи в полон потрапимо, але в полон ми здаватися не хочемо». Кожен з них не хотів в полон потрапляти, бо зрозуміло, що таке полон», — розповідає Оксана Кирпа.

Рідні Олександра до повномасштабної війни жили на Луганщині. Спершу евакуювалися на Миколаївщину, потім у Трускавці Львівської області. Зараз мешкають у Нововолинській громаді на Волині.

«Я почала зарядку робити, займатися спортом, приймати холодний душ, обливатися. Тому що повертаються хлопці й кажуть, що вода холодна в полоні. Я з кінця 2022 року м'ясо перестала їсти. Так якось посту дотримувалася, а потім за компанією разом з сином, якому у полоні м’яса теж не давали», — зізнається жінка.