Два прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантами

Два прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантами

У четвер, 14 грудня, на Волині провели в останню дорогу двох захисників, які загинули у боях з російськими окупантами. Вони з різних поколінь: Назарію Бодняку було 25, Вячеславу Тимченку майже удвічі більше – 49. Військові бились за нашу державу і віддали за неї найцінніше – життя.

Про це повідомляють у Ковельській міській раді.

Про долі та військовий шлях Героїв розповів міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди.

Вячеслав Тимченко – ковельчанин. Дуже простий, але надзвичайно справж-ній, добрий і достойний чоловік. Коли почалася повномасштабна війна, він одразу ж пішов до війська добровольцем, як і його син Олександр. Обидва мали досвід участі в АТО, бо служили за контрактом, обидва без вагань стали захищати свою державу.

Рідним Вячеслав незадовго до смерті надіслав останнє відео з фронту. На ньому він – усміхнений, із втомленими, але дуже добрими очима, каже: «Привіт народ, у мене все добре. Хотів сказати, що живий-здоровий». І сміється. Таким його вони і запам’ятають – щирим, усміхненим, добрим. Про такого дідуся будуть розповідати онукові, якого за декілька днів до загибелі Вячеслав ще по телефону вітав із днем народження, хлопчикові виповнилось 3 роки.

Вячеслав Тимченко поліг поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині. На повернення його із війни чекали мама, брат, сини, онук.

Два прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантамиДва прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантамиДва прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантами

Назарій Бодняк – професійний військовий. У свої 25 – капітан, командир батальйону. Хлопець – із сім’ї військових. Навчався у академії сухопутних військ у Львові, згодом служив та жив у Тернополі.

Він вже встиг створити власну сім’ю. У вересні 2022 року у них із дружиною Марією народилася донечка Емілія. Але бачив її Назарій декілька разів. Бо від початку повномасштабного вторгнення він, як і належить професійному військовому, був на передовій. Він боронив Чернігів, потім – Ніжин, а згодом – і схід України.

30 листопада отримав поранення біля міста Гуляйполе на Запоріжжі. Лікарі боролися за його життя, але, на жаль, врятувати воїна не вдалося.

Два прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантамиДва прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантамиДва прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантами

Сьогодні побратим Назарія Ярослав Велянський вручив дружині загиблого Героя медаль «За військову службу Україні». Її чоловік був удостоєний ще за життя - 16 серпня 2023 року.

Поховали захисників на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює співчуття родинам Героїв. Вічна шана і слава полеглим Захисникам!

Два прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантамиДва прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантамиДва прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантамиДва прощання в один день: на Волині провели в останню дорогу Героїв, які загинули у боях з окупантами

Можливо зацікавить