Ексвійськовий з Волині пройшов Іловайський котел, повернувся з полону, вижив після поранення і продовжує розвивати власну справу

Михайло – підприємець із 18-річним досвідом, – пише Слово правди.

Деякий час із товаришем займався постачанням на замовлення матеріалів з Польщі в Україну, а понад десять років тому чоловік заснував у Володимирі власне підприємство «ЕкоБуд». 

Специфіку роботи не змінив, а дещо переформатував. Оскільки мав напрацьовану базу перевірених виробників якісних металочерепиці, металопрофілів, то вирішив розвиватися у цьому напрямку й не лише реалізовувати готові матеріали для дахів, а повністю забезпечувати замовників усім необхідним для покрівельних робіт, так би мовити, пропонувати покупцеві усе від захисної плівки до коньків і відливів. Тож придбав верстати для порізу та згинання листового металу, обладнав усім необхідним виробничий цех і закипіла робота.

Та, на жаль, через війну, довелося Михайлові делегувати свої обов’язки колезі Оксані, менеджерці зі збуту, яка замінила керівника, коли той став на захист Батьківщини.

У 2014 році чоловік поповнив ряди воїнів 51-ї бригади й був серед тих, хто пройшов пекло війни. Про цей період чоловік розповідає мало. 

«Михайло потрапив в Іловайський котел. Зник. Тож ми, як і де могли, шукали його. Два тижні був у російському полоні. Опісля знову відстоював кордони України. Отримав поранення…», – історію Михайла розказує колега Оксана.

У перший же день повномасштабного вторгнення Михайло, уже на той час батько трьох дітей, не зміг лишатися вдома, коли ворог так знавісніло нападав на нашу країну, тож не став очікувати повістки – добровольцем долучився до лав 14-ї окремої механізованої бригади. 

Разом із побратимами пів року воював на найгарячіших напрямках фронту. Отримав поранення у бою під Соледаром Донецької області. Далі було лікування, реабілітація. А згодом – повернення до цивільного життя й улюбленої роботи, а ще – зосередження на волонтерстві задля наближення Перемоги.

Грант на розвиток справи

Михайло Роговенко – поки що єдиний у нашому регіоні, хто скористався грантовою програмою для учасників бойових дій у рамках програми «єРобота». Чоловік узяв кошти для розвитку свого бізнесу, за які купив навантажувача, також найняв на роботу водія.

«Я розумію усі ризики, пов’язані з війною, але мій напрямок діяльності і загалом наша продукція користується попитом, тож продовжую робити те, чому присвятив значну частину життя. Також завдяки бізнесу маю можливість підтримувати економіку країни, надаю робочі місця», – каже Михайло.

Чоловік розповідає, що про цю грантову пропозицію дізнався від колеги-підприємця, який має свій бізнес неподалік «ЕкоБуд». Зацікавився, став читати про умови отримання гранту. А тоді узявся писати бізнес-план, де обґрунтував необхідність придбання нової техніки задля розвитку своєї діяльності. Захистив його. Отримав фінансування.

Це не перший грант, який на розвиток своєї справи узяв Михайло. Три роки тому він, як учасник бойових дій, скористався пропозицією від Міжнародної організації міграції та отримав кошти на обладнання для обробки металу. Чоловік розповідає, що коли йому особисто довелося стати за верстат, пізнати усі етапи робочого процесу і його тонкощі, то зрозумів: щоб виконувати ширший спектр замовлень, необхідні нові верстати, тож таким чином знайшов можливість їх придбати.

Маючи за плечима уже певний досвід щодо роботи з грантами, торік влітку підприємець, звернувшись до Володимирської філії обласного центру зайнятості, у рамках гранту «Власна справа» взяв кошти на обладнання, що пришвидшить виконання деяких етапів роботи, та працевлаштував одного працівника. А цьогоріч отримав грант як ветеран.

Перспективи

Колектив підприємства «ЕкоБуд» складається з керівника, менеджерки зі збуту, майстра з обробки металу та водія навантажувача. Для них якраз розпочинається гаряча пора, адже з початком весни й до пізньої осені – сезон будівельних та ремонтних робіт, отож починають сипатися замовлення.

Покрівельні матеріали підприємство реалізовує здебільшого на теренах Володимирського району, хоча не обмежуються цією територією, й час від часу доставляє товар і в інші куточки країни – ось зараз якраз готують продукцію, яку відправлятимуть у Київ. Їхніми замовниками є як підприємства, так і окремі власники будівель чи майстри, які спеціалізуються на ремонтно-будівельних роботах.

Підприємець бачить перспективи розвитку своєї справи, уже знає, у якому напрямку хотів би далі рухатися, тож не виключає, що можливо в майбутньому знову скористається котроюсь із грантових пропозицій. Тим більше, що має підтримку сім’ї – дружини Ольги та трьох дітей – донечки й синів. До речі, батькову любов до цього ремесла розділяє 15-річний Арсен, який цікавиться роботою верстатів, а п’ятирічний Маркіян любить дивитися фото будинків і зокрема дахів й каже, що буде в майбутньому будівельником.

Валентина ТИНЕНСЬКА

Читайте також:

• Втратив ноги на фронті: захисник з Волині самотужки організував ремонт вулиці у селищі
• Учитель луцької гімназії змінив шкільні парти на окопи і мужньо боронить Україну
• Відомий волинський журналіст боронить Україну на фронті: інтерв'ю зі Святославом Лесюком