Фронт замість операційної: історія військового медика з Волині з позивним «Хірург»
Роману 33 роки. У мирному житті він працював хірургом у Ратнівській центральній районній лікарні на Волині. Тому, коли став до лав ЗСУ, позивний обрав без вагань — «Хірург». Сьогодні його робоче місце — фронт, де рішення потрібно приймати за секунди.
Історію волинянина розповіли у Волинському обласному ТЦК та СП.
Після навчання, інтернатури та двох років практики Роман залишив медицину. Напередодні повномасштабного вторгнення працював у Польщі, але вже 28 лютого повернувся до України й долучився до війська.
Спочатку служив старшим бойовим медиком у стрілецькій роті, разом із підрозділом воював на Лиманському напрямку. Там і здобув свій перший бойовий медичний досвід.
Сьогодні він — начальник медичного пункту механізованого батальйону 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Його обов’язки значно ширші за лікування: підготовка бійців, планування евакуацій, робота з документацією.
У підрозділі особливу увагу приділяють медичній підготовці: кожен військовий має вміти рятувати життя. Адже сучасна війна диктує нові виклики — більшість поранень спричинені ударами БпЛА і часто є надзвичайно важкими.
Змінилася і сама система евакуації. Якщо раніше поранених могли забрати з позицій за лічені хвилини, то сьогодні це складний і тривалий процес. Використовують броньовану техніку або роботизовані комплекси, а поняття «золотої години» фактично втратило актуальність у бойових умовах.
Попри це, Роман зізнається: сумує за хірургією. Але зараз його знання і досвід найбільш потрібні саме на фронті.
Вдома на нього чекає родина — те, що додає сил і нагадує, заради чого він продовжує службу.
Читайте також:
- Сам пішов на фронт: захисник з Волині четвертий рік боронить Україну
- Пішла на війну за покликом серця: історія волинянки, яка служить разом із чоловіком
- «Рому і ще двох вели в полон. Але не довели...»: воїн-патріот з Волині назавжди залишився 19-річним
Будь в курсі усіх новин
