«Хочу побачити Крим не лише з книжок»: у Луцьку кримська татарка розповіла про втрату дому через окупацію

Коли дівчині було 7 років, її родина виїхала із Джанкойського району Криму до Луцька через окупацію півострова Росією у 2014-му, розповіла Суспільному Султаніє.

«Я дуже хочу повернутися додому, бо не встигла побачити ані Бахчисарая, ані інших визначних кримськотатарських пам'яток. Мені б хотілося помандрувати по Криму, поїсти й побачити всю цю красу не лише з книжок, картинок в інтернеті, а в реальності», — каже Султаніє Зейнідінова.

Пам’ятає, що боротьба за Крим розпочалася задовго до 26 лютого 2014 року — з Революції Гідності. Родина спостерігала за подіями у Києві, їздила на мітинги. Дівчина додає, після того, як українці перемогли режим Януковича, сім’я сподівалася, що ситуація в країні зміниться на краще.

«Одного вечора вимкнули українське телебачення, оскільки російські окупанти захопили усі студії, адмінбудівлі, ЗМІ. Татові подзвонили, сказали повернути антену на Сімферополь, і тоді буде ловити АТР, і це було нашим єдиним зв'язком зі світом», — додає вона.

Згодом батько Сервер ухвалив рішення, що Султаніє зі старшою сестрою та мамою мають виїхати у безпечний Луцьк, а він зі сином на деякий час залишиться у Криму. Батько не хотів, аби вона зростала в російській пропаганді й хотів дати їй гарну освіту, додає студентка.

Після проведення псевдореферендуму у березні, чоловік приєднався до сім’ї у Луцьку. Тут вони проживають 12 років. Султаніє зізнається, що довго обговорювали: чи залишитись, чи виїхати з Криму. Каже, багато кримських татар залишились на Батьківщині. Зейнідінові також розглядали варіанти життя у Києві та у Львові, але все ж таки зупинилися у Луцьку.

Тут навчалася старша донька, місто вже було знайоме.

«У моїй родині відкрито говорили про події, які відбуваються. І я, звісно, переживала за себе, за свою родину, за те, як я буду банально ходити в школу. Плюс тоді ще була моя бабуся, яка пережила депортацію і ми переживали за неї», — пригадує Султаніє.

Оскільки кримськотатарська увійшла до списку мов на межі зникнення, а дівчина вміла добре спілкуватися рідною мовою, вирішила розвивати свої знання у науковому напрямку. З цією думкою вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на курс кримськотатарської філології.

Наразі перекладає для медіа з української на кримськотатарську та з кримськотатарської на англійську. Також займається громадською діяльністю, намагається висвітлювати тему Криму.

З 11 класу починала створювати поезію і невеликі прозові твори, тепер пише для літературного українсько-кримськотатарського проєкту «Кримський інжир». Замислюється, щоб видати книжку.

«Усі ми знаємо слова «кава», «тютюн», також у Херсонській, Донецькій областях є діалекти, що мають кримськотатарське походження. Наші народи переймали щось один в одного. У кримськотатарській є також запозичення з української – це слово «сірник»«, — додає вона.

У Луцьку родина Султаніє розвиває традиційну культуру кримських татар. Дівчина — мусульманка, сповідує іслам.

Під час заходу «Мій Крим — моя свобода» Султаніє запропонувала молоді написати листи підтримки політв’язням, які засуджені російськими судами й відбувають покарання у Криму та на території РФ.

Султаніє Зейнідінова перекладає листи на кримськотатарську в рамках акції «Листи вільного Криму». Також дівчина з російської на українську перекладає відповіді з ув’язнення.

Як додали присутні на заході ліцеїсти Анна Ткачук та Ілля Галабуз, такі зустрічі пробуджують національну свідомість в учасників. Їх зацікавила ініціатива написання листів, адже переконані, що через кореспонеднцію можна подарувати надію політв’язням.

Читайте також:

• У громаді на Волині відкрили Стенд пам’яті зниклим безвісти захисникам
• Волинянка розповіла, як починався Євромайдан у Луцьку і чому ця боротьба триває досі
• Волинський боєць врятував ікону з окупованого міста Селидове