«І вдень, і вночі молю Бога, щоби нарешті настала перемога»: волинянка чекає двох своїх синів з війни

«І вдень, і вночі молю Бога, щоби нарешті настала перемога»: волинянка чекає двох своїх синів з війни

У Катерини Михальчук із Березич на Волині удень і вночі – одна лиш думка: аби якнайшвидше закінчилася війна, повернулися її сини, котрі боронять Україну від російського окупанта. А ще один син, який змушений був виїхати з Донеччини, зміг знову із сім’єю проживати там, де вже пустив коріння, – у Часовому Яру.

Про це пише Любешівська газета «Нове життя». 

На початку червня 2022-го мобілізували найстаршого із трьох синів – Віктора. Ніби ніж встромили в серце Катерини Максимівни, коли вона почула цю звістку. Як укопана, застигла на місці, з одним лише словом на вустах: «Синочку…» Ось так уже майже рік і служить Віктор Іванович у різних гарячих точках. Нині на Харківщині виганяє рашистського ворога з українських земель.

«І вдень, і вночі молю Бога, щоби нарешті настала перемога»: волинянка чекає двох своїх синів з війни

Натомість кілька місяців уже минуло, як сюди, у Березичі, перебрався середульший син – Василь. До того він мав своє сімейне гніздечко у Часовому Яру на Донеччині. Туди після навчання за направленням поїхав працювати в Державну службу з надзвичайних ситуацій. Але коли вже жити у прифронтовому місті стало не можливо, все покинув та повернувся на батьківщину.

«І в одну мить зостався без нічого… Бо ж ще раніше знайомі пересилали фотографії, на яких видно було, як постраждав будинок Василя. А тепер то й не відомо, чи він узагалі ще є…» – притишеним, сповненим жалю голосом каже жителька Березич. Нині ж у Любешові за спеціальністю працює її син, то хоч він є підтримкою для батьків.

«І вдень, і вночі молю Бога, щоби нарешті настала перемога»: волинянка чекає двох своїх синів з війни

Із жовтня минулого року воює і наймолодший син цієї жінки – Сергій. Був і в Соледарі, і в Бахмуті. Він, як і належить традиціям, залишився із сім’єю у батьківському домі. Допомагав вести господарство: Михальчуки – споконвічні хлібороби-трударі. Обоє працювали в колгоспі, Катерина Максимівна потім трудилася соціальною робітницею у територіальному центрі, звідти й на заслужений відпочинок вийшла. Звичайна сільська сім’я. Сім’я, котру не оминула війна…

«Хіба ж я могла колись подумати, що таке буде?.. Та хіба ж тільки я? Скільки таких матерів по всій Україні! Тому і вдень, і вночі молю Бога, щоби нарешті настала перемога, додому повернулися геть усі наші хлопці й дівчата, бо ж то чиїсь діти. Їх усіх чекають удома матері, як і я своїх», – зітхає жінка, і знову лине в свої роздуми – про них, кровинок.

Ніяка робота не йде в руку, зізнається жителька Березич. За що не береться, а в голові тільки думки, як там сини, чи живі-здорові. То добре, як на зв’язок вийдуть, скажуть бодай слово. А буває, що і кілька днів тяготить страшне мовчання. І в такі хвилини, здається, материнське серце зупиняється, очікуючи найбажанішого дзвіночка та єдиного слова: «Живий».

«Ото дивилася по телевізору, як на Херсонщині місцеві люди зустрічали наших солдатиків, коли вони визволяли ті території. Жінки обіймали-цілували воїнів, раділи. Як же хочеться, щоб нарешті і ми тут стрічали так наших захисників, котрі повернуться із перемогою!» – із величезною надією у голосі каже Катерина Михальчук. Бо ж так мріє мати, що нарешті зможе обійняти своїх синів, котрі й у короткочасну відпустку ще не приходили з війни. 

Наталія Муха.

Читайте також: 

Можливо зацікавить

«Коли міна влучає в ціль, це дуже гарно!»: історія пораненого воїна, який служить у Волинському ТЦК після фронту
фото

«Коли міна влучає в ціль, це дуже гарно!»: історія пораненого воїна, який служить у Волинському ТЦК після фронту

Приховував від батьків, де саме воює: історія бійця волинської бригади
історії війни

Приховував від батьків, де саме воює: історія бійця волинської бригади

Яку суму у Луцьку виплатять тим, чиє житло постраждало внаслідок російської збройної агресії

Яку суму у Луцьку виплатять тим, чиє житло постраждало внаслідок російської збройної агресії

«Дружина через «танчики» погрожувала з дому вигнати»: історія воїна з волинської бригади
фото

«Дружина через «танчики» погрожувала з дому вигнати»: історія воїна з волинської бригади

Загинув у полоні: волиняни провели до місця вічного спочинку воїна Ярослава Гарбара
фото

Загинув у полоні: волиняни провели до місця вічного спочинку воїна Ярослава Гарбара

«Ніколи не уявляв, що буду вчителем»: історія волинянина, який став педагогом після служби в ЗСУ
відео

«Ніколи не уявляв, що буду вчителем»: історія волинянина, який став педагогом після служби в ЗСУ

Відстрочка від мобілізації

Як аспіранту отримати відстрочку від мобілізації

На фронті загинув зять Ірини Фаріон - Василь Особа

На фронті загинув зять Ірини Фаріон - Василь Особа

«Якщо Україна не вистоїть – Польща буде наступною»: історія польського бійця з волинської бригади

«Якщо Україна не вистоїть – Польща буде наступною»: історія польського бійця з волинської бригади