13 жовтня закінчив підготовку штурмовика, а 15 жовтня загинув у бою: волинянину просять присвоїти державну нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала донька воїна Тетяна Куничник.

Ігор Куничник народився у сім‘ї Семена та Ольги Куничників 5 грудня 1976 року у селі Броди Волинської області Ковельського району. Після закінчення школи з досягненням повноліття пішов на строкову службу. Служив у внутрішніх військах у тодішньому Дніпропетровську.

Після «строчки» підписав контракт і певний час служив у Луцьку. Коли Ігор Куничник у 2003 році одружився з моєю мамою вони оселились у Бродах із батьками. У 2006 році у них з‘явилась донька. Був період, коли захисник працював у лісі, але звільнився тому почав їздити за кордон.

Війна застала Ігоря Куничника в Польщі. Не роздумуючи та не слухаючи рідних, він повернувся на Батьківщину. 10 липня 2023 року до нього приїхали працівники військкомату і вручили повістку. Він не відмовився. Пройшов медогляд і уже 11 липня 2023 року поїхав на навчання.

Весь цей час служив на Харківському напрямку. Спочатку був у піхоті. Проявив себе як відповідальний і свідомий військовий. У грудні 2023 року отримав поранення в руку витягуючи побратимів з-під завалів під час обстрілів тож на трішки його відпустили додому. а 14 січня уже вибув назад у свою військову частину.

Трохи згодом Ігоря Куничника відправили на навчання у Кам’янець-Подільський, після чого став інженером-сапером. Працював на розміновуванні на Харківщині, але вже в іншому населеному пункті. Там також поводився як людина з великим, добрим серцем. Пізніше йому повідомили, що його переводять у штурмовики. Десять днів тривало навчання і 13 жовтня закінчилося.

А о 9 ранку 16 жовтня приїхали з військкомату і повідомили, що у вівторок, 15 жовтня, Ігор загинув під час виконання бойового завдання.

«Почуття змішалися в один суцільний клубок. Серце рвалося на шматки, а треба було ще дочекатися, коли батька доправлять додому», - написала донька захисника.

19 жовтня траурний кортеж прибув до дому Куничників. Востаннє ночував герой у власній оселі, востаннє цілували його бездиханне тіло рідні і близькі.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Накрив собою гранату, врятувавши товаришів: 18-річний волинянин загинув у боях за Іловайськ
• 10-місячна донька бачитиме тата лише на фото: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• Пробув на сході рівно 3 місяці: Герой з Волині загинув за чотири дні до свого 33-річчя