Пробув на сході рівно 3 місяці: Герой з Волині загинув за чотири дні до свого 33-річчя

Про нього розповідає видання «Нова доба».

Богдан – єдиний син у своїх батьків. До того не служивши в армії, на другий день широкомасштабного вторгнення Росії він вже був у військкоматі. Вирішив іти захищати свою Батьківщину, як у свій час це зробили його обидва діди, які пройшли фронти Другої світової війни, обоє були поранені і все життя проносили після того в своєму тілі осколки снарядів. Батько його мами Оксани Янчишиної, Юхим Сищик, дожив і до початку нової великої війни, відійшовши у засвіти шостого березня минулого року у 103-річному віці.

«Я просила, аби Богдан ще хоч на трохи лишився, бо дідусь вже був при смерті. Та він не міг чекати – казав, що мушу йти, і 26 лютого був мобілізований добровольцем, рвався на фронт, але потрапив у тероборону. Більше року служив на кордоні з білоруссю, а з 1 квітня в складі 100-ої бригади ТРО був переведений на Схід України», – з болем даються слова його мамі Оксані Юхимівні.

Вона довгий час працювала в Маневичах у військкоматі, має звання сержанта запасу й тридцять чотири роки стажу: і військового, і державної служби в цій сфері. Усім серцем вона молилася й переживала за свого єдиного сина, добре знаючи, в яке пекло він потрапляє, але поважала вибір Богдана йти на захист України, у якому він був непохитним.

«Коли я казала йому, що час вже шукати дівчину, думати про продовження роду, він відповідав: «Після Перемоги. Не хочу, аби вона плакала, якщо зі мною щось станеться. І ви з татом не хочу щоб плакали, а хочу, щоб пишалися мною…» – згадує мама Героя.

Богдан загинув 2 липня через обстріл під час бойових дій із військовим формуванням російської федерації поблизу с. Діброва Луганської області разом із побратимом з Гути-Лісівської Віталієм Пилипчуком, ще одного їхнього співслуживця з Маневич було поранено.

«Він пробув на Сході України рівно три місяці, – розповідає Оксана Юхимівна, показуючи на телефоні фото та відео, які їй надсилав син. І на всіх їх Богдан із широкою білозубою усмішкою. Таким позитивним та сяючим його всі знають і в Маневичах, де у нього багато друзів».

«Богдан дуже багато встигав, – долучається до розмови його батько Володимир Михайлович. – І був стрільцем, і з документами мав справу, і часто куховарив для своїх побратимів, в нього все смачне виходило, навіть нашивку носив «Ніхто не жарить так, як я», і знімав відео про службу в ЗСУ, і організовував збори коштів для потреб військових – недавно за зібрані ним двісті тисяч гривень придбали автомобіль, який доправив їм волонтер з Маневич Андрій Філіпчук».

За місяць до загибелі Богдан востаннє був удома: відпросився у відпустку, аби привітати маму із днем народження, яке вона відзначала 18 червня. Приїхав із піднесеним настроєм, багато спілкувався з рідними та друзями. До свого ж дня народження не дожив чотири дні, 6 липня йому виповнилося б тридцять три роки.

Юлія МУЗИКА

Читайте також:

• Хотів зробити рідним сюрприз: 25-річний військовий з Волині загинув у ДТП дорогою додому
• 10-місячна донька бачитиме тата лише на фото: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• Син не дочекався вітання тата з днем народження: Герой з Волині загинув унаслідок осколкового поранення