Хотів зробити рідним сюрприз: 25-річний військовий з Волині загинув у ДТП дорогою додому

Лише два місяці до цього він одружився, мріяв зустріти Новий рік із дружиною та рідними, але трагічна аварія на Житомирщині обірвала його життя, пише видання «Нова доба».

Ввечері 26 грудня мікроавтобус, яким Роман зі ще кількома військовослужбовцями прямував у відпустку додому, виїхав на зустрічну смугу й зіткнувся із іншим автомобілем. Воїни, які мріяли у колі близьких зустріти Новий рік, потрапили у страшну ДТП. Роман Кравчук та ще двоє чоловіків із Шацької громади загинули. Рідні довго не могли повірити в це лихо, бо він мав приїхати пізніше, 30 грудня. Але трапилася нагода виїхати раніше і поїхав. Хотів зробити рідним сюрприз. Вже в дорозі побачив, що у поспіху забув свою зарядку до телефона й подзвонив дружині, аби купила йому іншу, сказав їй, що їде додому. Це було о 17-ій годині, а вже близько 18-ої непоправна трагедія забрала його життя…

«Він мав так багато планів, які тепер не збудуться… Мріяв, щоб у нас були синочок і доця, хотів, аби ми разом подорожували… Ромчик був найкращим чоловіком, сином, братом, другом… – з болем говорить його 23-річна кохана Аліна, з якою вони одружилися 8 жовтня. У день, коли її чоловіка проводили в останню дорогу, якраз минуло пів року відколи вони почали переписуватися на сайті знайомств. Це було 28 червня, її день народження. «Зайшов на Твою сторінку, а в Тебе якраз день народження… Як не привітати?», – сказав Роман, у якого був позивний Ромашка. Так хлопця за його веселу й добру вдачу називали і в Костюхнівці».

Вже невдовзі Роман із букетом ромашок приїхав до Аліни знайомитися. Високий, красивий, у військовій формі. Він тоді полонив її дівоче серце, а вже через два місяці зробив пропозицію одружитися.

«У жовтні Ромчикові дали відпустку, аби ми розписалися. Планували подати документи на 9-те, але нам зареєстрували шлюб відразу як ми прийшли, 8-го, хоч тоді ми збиралися їхати на весілля до моєї сестри. Це був шалений день: Ромі виповнилося 25 і потрібно було вклеїти ще одне фото в паспорт, а я спішила на зачіску. Але ми тоді були такі щасливі… Отримали свідоцтво про шлюб, зателефонували батькам, які дуже зраділи цій новині, і поїхали на сестрине весілля. Своє ж хотіли відсвяткувати навесні або вже після Перемоги…» – ділиться Аліна.

Вона дуже чекала відпустки свого чоловіка. Молодята збиралися удвох відсвяткувати Новий рік, а 1 січня поїхати у Костюхнівку до Романових батьків, познайомитися із його братом Сергієм, якого його молода дружина ще не бачила.

Вперше Роман до Аліни зателефонував із маминого телефона, жартуючи, сказав: «Запиши його, це буде номер nвоєї свекрухи». Так і сталося, але, на жаль, таким коротким було їхнє сімейне щастя. Під час відспівування воїна настоятель храму с. Костюхнівка прот. Георгій Хомич не міг стримати сліз, кладучи паперовий листок із молитвами й образами святих на голову загиблого воїна, над якою так хотілося б потримати вінчальний вінець, благословити свого колишнього прислужника на подружнє життя…

«Просто у грудях пече питання: «Чому саме так сталося?..». Він ніколи в житті нікому зла не зробив. Був світлим, віданним, позитивним. Але, видно, так розпорядився Бог», – кажуть товариші, побратими покійного.

Роман Кравчук до повномасштабного вторгнення Росії їздив на заробітки, був хорошим будівельником. Коли ж почалася війна, відразу добровільно пішов служити в ЗСУ. Деякий час був у роті охорони Першого (маневицького) відділу РТЦК та СП, потім його перевели у Луцький район, далі – на Житомирщину. Звідти він і їхав додому в той трагічний день.

Невимовним болем стала ця біда для батьків Романа – тата, педагога на пенсії Василя Титовича, та мами Марії Андріївни, яка працює кухарем у їдальні Костюхнівського ліцею, сестри Оксани та брата Сергія із сім’ями. Слова скорботи та співчуттів їм адресували священнослужителі УПЦ, Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк та начальник Першого відділу Камінь-Каширського РТЦК та СП Олександр Плужнік.

 Юлія МУЗИКА

Читайте також:

• Війна забрала життя четвертого захисника з однієї родини: серце Героя з Волині зупинилося на Донеччині
• Пройшов війну, поранення й інвалідність, та не подолав COVID-19: волинянин помер за тиждень після 35-річчя
• Мав приїхати у відпустку й стати хрещеним батьком, але повернувся у труні: волинянину просять присвоїти державну нагороду