Брище на Волині заявляє про екологічну катастрофу: люди скаржаться на хімікати та сміттєзвалище

Жителі села Брище на Волині б’ють на сполох через обробку полів поблизу будинків, сморід зі сміттєзвалища та можливу забудову. Люди скаржаться на погіршення здоров’я, а у відповідь, кажуть, отримують лише відписки від різних служб.

Про це пишуть Волинські новини з посиланням на сюжет ТРК «Аверс».

З літа минулого року боротьба з ДП «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» особливо загострилася. День лиха відбувся, коли людей не попередили щодо обробки полів, а ті перебували на своїх подвір’ях чи городах.

«Стояв дуже разючий запах хімікатів. Тим паче, напередодні пішов дощ, і вологість була 97 %. Тобто увесь запах стояв у повітрі, через квартирки потрапивши в хати. У домі неможливо було бути, на вулицю теж не можна вийти. Почалися головний біль, нудота, печія. Люди зверталися в медзаклади, були випадки госпіталізації. Ми оббивали усі служби й інстанції, але нас ігнорують. Це лихо для цілого села», – бідкається жителька села Лілія Іщук.

З керівником експериментально-дослідного господарства «Еліта», кажуть люди, домовитися про кращі умови добросусідства не змогли. Поліція, місцева влада, Держпродспоживслужба та Національна академія аграрних наук, до складу якої входить господарство «Еліта», від людей відмахуються відписками й ганяють по колу.

Луцька міська рада не втручається, бо земля є державною. Водночас гектари, що огортають з усіх боків Брище, обробляють хімікатами коли заманеться, кажуть люди.

«Ці поля розташовані в межах населеного пункту й біля нього. Якщо поля біля населеного пункту, то потрібна зона санітарного розриву, яка становить 300 метрів від господарських споруд. А від наших городів – 5–7 метрів, від споруд – 50–70», – додала Лілія Іщук.

«Мій син пройшов пекло війни, втратив ногу. Повернувся додому, а тут інша біда. Виходить, якщо не добили зовнішні орки, то доб’ють внутрішні», – обурюється жителька села Брище Любов Жук.

Пан Олег – чинний військовий. Приїхав прямісінько з війни у відпустку, щоби боронити рідне село.

«Помічав, що обробляють поля не за графіком. Там воюю, а тут травлять наших дітей, людей. За це дуже образливо. Мої рідні теж зверталися до медиків із болями в голові. Навіть у самого таке бувало», – сказав Олег Музика.

Пані Лілія має інвалідність після пересадки нирок. Здоров’я ослаблене, а минулого року ще й отримала опік від хімікатів. Мовляв, не думала, що будуть кропити посеред дня.

«Із людьми ніхто не йде на контакт, підприємці роблять, що хочуть. Наприклад, не ставлять нас до відома, що йде реконструкція колишніх телятників. Говорять, що там може бути птахофабрика», – зазначила Лілія Малюкова.

Люди бояться нестерпного запаху від майбутньої забудови. І це не все. Сморід із гори сміттєзвалища, що височіє з-за дерев, душить місцевих. Усі нечистоти звідти стікають до городів та колодязів.

«Ми також живі люди, і хочемо далі жити. А тут майже в кожній хаті є якісь проблеми», – каже Лілія Малюкова.

Ніяких зборів із людьми не проводять, і на цю зустріч не завітав. Не прийшов навіть староста, якого про зібрання повідомили. А директор господарства «Еліта» телефоном запевнив усіх, що наразі в Збройних силах України.

«Ви кропите поля дуже близько до людських городів і будинків», – закидає йому військовий Олег Музика.

«Це неправда. 300 метрів є скрізь», – відповідає директор.

Неозброєним оком видно, що сказане останнім не відповідає дійсності. Минулого року поруч будинків були соняшники «Єліти», а після розголосу й численних скандалів шість гектарів засіяла інша наукова установа.

В.о. директора Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Оксана Пузьняк висловила своє бачення на цю проблему: «На сьогодні ця ділянка господарства. Але дослідна станція має право проводити випробування. Ми проводимо випробування з органічними препаратами, які є сертифікованими».

У цьому році обробляли не хімічними, а біологічними субстанціями. Простіше кажучи: вітамінами для рослин, добривами органічного походження. А Брище давно вже проблемне, і корінь зла треба шукати глибше, твердить фахівчиня.

Жителі села в крайності кажуть: готові зупиняти техніку, якщо це єдиний вихід.