Пройшов жахіття війни, а життя обірвалось на рідній Волині: історія Героя Івана Андрусика

Спогадами про Героя поділилося видання «Нове життя» - новини Любешівщини. 

Зірка його долі загорілася в Березичах, звідки родом батько. Але невдовзі сім’я Андрусиків переїхала до Любешова, де їм дали квартиру. Так і проживали в селищі. Навчався у школі, потім – у Ковельському училищі. Там і залишився у місті залізничників, працював на місцевому заводі. А потім була армія.

Іван Андрусик багато років свого життя присвятив війську. Свідомо обрав шлях миротворця. Тож служив у Югославії. А з 2014 року, коли росія почала посягати на українські землі, відразу ж долучився до оборони рідної країни. Тепер про ті роки служби в АТО нагадують медалі, які акуратно зберігав Іван Іванович у себе вдома. А ще – незабутні спогади і рубці на тілі, яких не міг стерти жоден час.

Чоловік, який бачив жахіття війни на власні очі, не міг допустити, щоб вороги прийшли і в його рідний Любешів. Тому 24 лютого 2022 року він був із речами у військкоматі. Потрапив у 14 окрему механізовану бригаду. Так увесь час і перебував із побратимами на фронті. Воював. Отримував поранення. Підліковувався і знову повертався у стрій.

Ось і цього разу проходив реабілітацію, був удома. І саме в той час страшна аварія забрала життя Івана Андрусика.

Поховали воїна у Любешові.

Читайте також:

• Витягував «трьохсотих», «двохсотих», ризикуючи собою: історія молодого Героя з Волині
• Дружина впізнала захисника за татуюванням: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• Майже 40 днів лікарі боролися за його життя: Герою з Волині навіки 23