Священник з Луцька пояснив походження свята Івана Купала

У християнській традиції цей період також пов’язують із Різдвом Івана Хрестителя — однієї з важливих постатей Нового Заповіту. Через збіг дат і подібність назв частина людей сприймає ці події як єдине свято.

Чи справді це так, звідки походить плутанина та як до купальських традицій ставиться церква — журналістам ВСН розповів отець Андрій Гайдай, клірик храму Святої Катерини жіночого монастиря Василія Великого.

Священнослужитель підкреслює, що Івана Купала та Різдво Івана Хрестителя не пов’язані між собою ні за походженням, ні за богословським змістом. Плутанина виникла через накладання народних традицій на церковний календар і збіг дати святкування.

«Івана Купала і Різдво Івана Хрестителя — це різні за походженням свята. Їх пов’язали між собою через збіг дат, але церковна традиція не ототожнює їх між собою».

У християнській традиції Іван Хреститель займає особливе місце як пророк і предтеча Ісуса Христа. Його постать стоїть на межі Старого і Нового Заповіту. Згідно з Євангелієм, він народився у родині священника Захарії та Єлизавети. Його народження вважалося дивом, адже батьки були вже у похилому віці.

Іван Хреститель проповідував покаяння, закликав людей до духовного очищення та хрестив їх у водах річки Йордан. Саме він, за біблійним переказом, охрестив Ісуса Христа, що стало однією з ключових подій християнської традиції.

Отець Андрій пояснює, що свято Купала має дохристиянське коріння і пов’язане з природними циклами — зокрема літнім сонцестоянням, коли день є найдовшим, а ніч найкоротшою. У давніх слов’янських традиціях цей період символізував розквіт природи, воду, вогонь і очищення. Після хрещення Русі ці обряди не зникли повністю, а частково переплелися з церковним календарем.

У результаті народна традиція збереглася, але отримала нове осмислення, яке в побуті закріпилося під назвою «Івана Купала».

Окрему плутанину створив календарний перехід. Після переходу Української церкви на новоюліанський календар Різдво Івана Хрестителя почали відзначати 24 червня. У народній традиції ж купальські гуляння історично припадали на ніч літнього сонцестояння, яка близька до цієї дати. Через це свята фактично «наклалися» одне на одне в часі.

Церква не заперечує культурну та фольклорну складову купальських традицій. Йдеться про пісні, танці, народні гуляння, які сприймаються як елемент культури. Водночас чітко відмежовується духовний аспект, пов’язаний із магічними практиками.

До таких належать ворожіння, пошуки «цвіту папороті», різні обряди на «долю» чи «судженого», а також спроби надати природним явищам містичного змісту.

«До фольклору — пісень і танців — церква ставиться спокійно. Але коли йдеться про ворожіння чи магію, це вже суперечить християнському вченню».

Для вірян цей період насамперед пов’язаний із Різдвом Івана Хрестителя. У церкві його постать вшановують як приклад духовної сили, правди та покаяння. Священнослужителі закликають у цей день зосереджуватися на богослужінні, молитві та осмисленні житія пророка, а не на язичницьких або магічних елементах, які з часом закріпилися у народній традиції.

Івана Купала та Різдво Івана Хрестителя мають різне походження, різний зміст і різне значення. Їхнє поєднання в масовій свідомості виникло історично — через збіг дат і переплетіння культурних традицій.

Священнослужитель наголошує, що фольклорні елементи можуть залишатися частиною культури, однак не повинні підміняти духовний зміст християнського свята.

Читайте також:

• Склеп Максимових у Чернчицях під Луцьком: історія поховання 1842 року та місцеві перекази
• «Ваша зброя — перо»: у кафедральному соборі Святої Трійці відслужили молебень та відзначили журналістів Волині
• Хресна хода і спільна молитва: як минула літургія за участі Епіфанія у Луцьку. Фоторепортаж