Колеги думали, що не впорається, але помилились: волинянка понад 20 років працює у службі порятунку

Про це розповідають у пресслужбі ДСНС області. 

«Коли я тільки прийшла на посаду, колеги поставилися до мене скептично — мовляв, що може робити жінка у такій справі. Але коли я почала працювати нарівні з чоловіками — бажання кепкувати швидко зникло», — згадує Марта.

Після кількох тижнів роботи вона почала виїжджати на пожежі для оформлення документів, зʼясування причин в наслідків лиха. Перший виїзд пам’ятає і досі.

«Це була зима, сильний мороз. Зателефонували, що у селі Заріччя горить житловий будинок. Дістатися туди довелося громадським транспортом, бо службового тоді ще не було. Приїхавши, я й гадки не мала, куди йти — навігаторів не було, Google-карти ще не стали звичним інструментом. Єдине — це питати дорогу в людей», — згадує вона.

Але труднощі не обмежувалися лише виїздами. Основною її роботою був контроль за дотриманням пожежної та техногенної безпеки на підприємствах, установах та об'єктах району. А це — постійна комунікація з керівниками, підприємцями, людьми, які не звикли бачити жінку в офіцерській формі.

Та наполегливість, чесність і відповідальність зробили свою справу: Марта здобула повагу серед колег та мешканців.

«Одного дня я почула від керівника слова, які пам’ятатиму завжди: "Я думав, ти не впораєшся. Я помилявся» - пригадує Марта.

Протягом служби Марта неодноразово виїжджала на масштабні пожежі та інші надзвичайні події. Їй доводилось бачити втрату домівок, бізнесу, техніки, здобутого поколіннями. Але найстрашніше — це втрата людських життів.

«Взимку 2022 року під час мого чергування сталася пожежа в житловому будинку. Загинули двоє дітей — 6 і 2 років. Психологічно було важко, адже я сама мама…» — ділиться вона.

Разом з чоловіком, який теж працює в службі цивільного захисту, Марта має двох доньок — Ірину (19 років) та Дарину (12 років). Бути хорошою мамою, дружиною і водночас відповідальною працівницею — ще один виклик, із яким вона гідно справляється.

«Доньки досі згадують, як я забирала їх із садочка останніми. Бували випадки, коли посеред ночі доводилося терміново виїжджати — з болем у серці залишала дітей і їхала», — розповідає офіцерка.

Попри постійну нестачу часу, вона завжди дбала про розвиток своїх доньок. Старша Ірина сьогодні навчається за кордоном й отримує підвищену стипендію за успіхи в навчанні. Молодша Дарина цікавиться маминою професією, займається кікбоксингом і вивчає мови.

«З власного досвіду можу сказати: жінка може досягти вершин у будь-якій сфері, якщо поставить перед собою ціль», — переконана Марта.

Сьогодні Марта Милостива — офіцер-рятувальник громади, підполковник служби цивільного захисту. Вона навчає, допомагає, рятує. До її обов’язків входять також виїзди на місця обстрілів, пожеж, вибухів.

«Пожежа — це завжди трагедія. І наше головне завдання не лише з’ясувати причини, а й допомогти людям — заспокоїти, пояснити, що вони не самі, що ми тут, щоб підтримати та допомогти», — зазначає вона.

Читайте також: 

• «Під водою виконувати свій обов’язок нелегко»: як водолаз з Волині рятує людей і розміновує водойми
• Йому лише 29, але за плечима дев`ять років служби: історія хіміка-рятувальника з Волині
• Понад 30 років на службі: полковника ДСНС Віталія Деркача з Волині провели на заслужений відпочинок