«Папір, фарба і натхнення»: майстриня з Волині плете з паперової лози унікальні кошики

— Як ви почали займатись цією справою? Звідки ідея?

— Пенсійний вік спонукав до того, що треба чимось займатись. Шукала хобі, почала вишивати бісером. Вишивала весільні ікони, виставляла трошки на продаж, на виставку. Потім приїжає син і каже: «В тебе таке вийде. Мені треба ящики в шафу, але ті ящики з паперової лози», ми почали цікавитися з дочкою і почали плести. Спочатку із газетних смужок, з них робили трубочки, але вони не зафарбовувались. Брали уроки в спеціалістів і почала я плести дрібнички: кружки, корзинки на Пасху та на Спаса. Дочка плете великі вироби: спідниці під ялинку, корзини та лежанки для тварин.

— Коли ви почали продавати свої вироби?

— Спочатку роздаровувала і якось побачила моя подруга, вона мені натхнення дала. Каже: «Ой в тебе такі золоті руки, тож плети, сувеніри будеш виготовляти». Вона і була одна з перших купців. А врайонній бібліотеці є майстриння, яка плете лльяною ниткою. Вона побачила мене на базарі колись і запросила до себе, а потім почала на виставки запрошувати. І оце я показувала, трохи продавала. Це все до ковіду було, до війни… Потім цим перестали займатись. Тільки перед Різдвом іграшки плела, потім корзини перед Пасхою і Спасом.

— Розкажіть про технологію виготовлення ваших виробів.

— Папір спочатку брали з газети, з принтом був він, вимазувався трохи. Потім почали газетний папір купляти. І великі формати різали на смужки.  Як треба грубшу трубочку – беремо смужку 10 см, тоншу – 7 см. І, за допомогою спиці, скручуємо трубочку. Тоді спицю виймаємо і приклеюємо кінчик. Робимо трубочки, їх треба 200-300 на виріб. Для кольору купляємо морілку, розводимо який колір хочемо: сосна, дуб, вишня. А якщо білий, то беремо білу емаль і купаємо трубочки в посудині. Тоді беремо ті трубочки і висушуємо, а потім є така «просочка» колірна і безколірна, і цим ми їх змазуєм. Виходить волога трубочка, яка гарно гнеться і нею легко плести. Як трубочка висохне, ми знову її намочуємо водою, вона набуває еластичності і ми за допомогою тих трубочок починаємо плести. Для того щоб виріб був міцний змазуємо його грунтовкою, яка захищає від плісняви. Після того лакуємо двічі, щоб виріб набрав естетично гарну форму.

— Чи є у вас плани навчати цьому мистецтву інших?

— Була мені така пропозиція у центрі зайнятості. Колись там проводили навчання по різному ремеслу, але ця справа відтянулась. А так ніби ні, майстер-класи можна було б проводити як були свята, на ярмарках. Проте зараз цього нема.

— Як доглядати за такими виробами?

— Під воду і щіточкою. Воно води не боїться, бо двічі полаковане, ще й погрунтоване. Трошки може розм’якнути, а потім рівненько поставити, воно висохло і все. Не боїться води.

— Як ви обираєте дизайн для своїх виробів?

— Ми запозичаємо ідеї в майстрів. А от захотілось мені таку як рожевенька, я знайшла собі таку подібну форму, чашка чи серветниця, чи салатниця і плету. А якщо сердечко, то вирізала форму з картону і вже до того сердечка я пристосовуюся.

— На яких платформах ви продаєте свої вироби? Чи можна їх придбати онлайн, і якщо так — то через які сайти або сторінки?

— Спочатку на ОЛХ виставляли, а так на базарі продаємо. Чи в Ковель їду чи в Турійську, але стараюсь перед святами,  хто знає мене робить замовлення. І тоді я вже із задоволенням плету, знаю, що придбають.

— Яке замовлення було для вас найскладніше?

— Корзину якось попросили сплести. Сказали колір і розмір, яка ручка. Зробила колір – вислала. Питаю: «Підходить?».  Тоді плету основу, все по розмірах, знов фотографую. І таким чином ми разом сплели корзину, вона внесла свої корективи. Довго я плела,  для мене це був великий виріб.

— Скільки іде часу на середній виріб?

— Часу на плетіння не йде багато, ти отримуєш задоволення і воно тоді з натхнення робиться. А підготувати трубочки, на це трохи часу йде – днів 2-3. Бо ввечері накрутила там 300 трубочок, вдень я їх фарбую, тоді щоб висохли, потім зволожую, на це ще день піде. 

Для Євгенії Геннадіївни особливо цінними є ті моменти, коли покупці не запитують про ціну, а просто беруть до рук виріб, ніби давно його шукали, і без вагань купують. Це не лише приємно, каже майстриня, — це підтвердження того, що її кошики говорять самі за себе, зачіпають душу й стають вибором, зробленим з довірою.

Ціни на вироби майстрині стартують від 200 грн.

Пані Євгенія не зупиняється на досягнутому — у майбутньому вона планує освоїти нові техніки плетіння з паперової лози. Майстриня зізнається, що уважно стежить за кожною роботою, аналізує свої недоліки й намагається більше не повторювати їх. А почалося все завдяки сину, який одного дня підштовхнув її спробувати — і з того моменту творчість стала частиною її щоденного життя.

Читайте також:

• Поки чоловік служить - вона надихає: історія волинянки, що творить красу й підтримує військо
• Замість пензля - димар: як художник з Волині став відомим бджолярем і заснував музей
• Майстер з Волині плете з лози кошики і меблі: вироби приїжджають купувати із сусідніх сіл