Кращі, ніж у Pinterest: дизайнерка з Луцька створює унікальні сумки

Творчий проєкт «Майстерня теплого настрою» – так Іванка іменує свою затишну домашню майстерню, у якій народжуються справжні шедеври, передають Волинські новини. 

«Навіть не мріяла про такий успіх, хоч у глибині душі вірила, що мою творчість оцінять. І наївна дитяча мрія збулася», – тішиться майстриня.

Десять років поспіль виготовляючи ляль, Іванка все частіше відчувала творчу потребу й нестримний інтерес відкривати себе у новій рукодільній справі. П’ять років тому в дівчини виник задум опанувати килимову вишивку.

«Цю техніку я побачила на Pinterest і дуже захопилася. Спершу не могла збагнути, як твориться така краса, але спала й бачила, аби самій її опанувати. Щоправда, через свою самокритичність і несміливість дуже вагалася, чи вдасться мені навчитися так майстерно вправлятися з нитками. Тому спочатку це була радше мрія, – скромно зізнається. – Довго милувалася чужими роботами, надихалася, розглядаючи красивезні килимки й декоративні подушки – переважно саме такі вироби мені траплялися. І таки наважилася спробувати. Підштовхнув до цього коханий чоловік Роман. Якби не його підтримка, допомога і віра в мене, то я і досі лиш мріяла б про килимову вишивку».

Аби опанувати таку цікаву техніку вишивки, довелося добряче пошукати, де цього можна навчитися. Ще кілька років тому відшукати бодай якусь інформацію про цю техніку в українському Google було зась. 

«Є два види техніки килимової вишивки. Перший спосіб – вишивання гачком, який протягує нитку, в другому використовують спеціальну голку, – розповідає Іванна. – Я почала опановувати килимову вишивку з картин. Чоловік допоміг знайти інструмент і людину, яка могла проконсультувати, скерувати, пояснити, чому в мене певні моменти не виходять. Поступово осягнула всі нюанси й дуже тим тішилася. І хоч особливої зацікавленості від інших не помічала, але для мене це було щось неймовірне – що виходить, який результат, що я це можу». 

Підписники Іванки спершу не надто активно виявляли інтерес до її нових творінь. Мовляв, текстильні картини не вельми практичні, адже накопичують пил.

«І хоч я пояснювала усім, що такі вироби напрочуд міцні, що їх можна спокійно пилососити, замовлень було мінімум, – пригадує майстриня. – Якось у мене замовили просто-таки велетенську картину – розміром 92 на 130 сантиметрів. То був справжній виклик, але я впоралася. І коли виставила цю роботу на Etsy (світова платформа для продажу хендмейду, – ВН), її ще чотири рази замовили за кордон. А от у нас за ті гроші, за які я хотіла б тут продавати, ніхто й не цікавився».

Ще одна текстильна картина, яку створила Іванка на перших порах, дуже довго «жила» на підрамнику у неї вдома. Майстрині було шкода, що цю роботу ніхто більше не бачить, відтак вона зняла її й занесла швачці з проханням зробити сумку. Так, власне, й народилася ідея створювати сумки з килимовою вишивкою. 

«Тим паче, на сумки у цій техніці в інтернеті я не натрапляла, лише на предмети інтер’єру. Однак дуже вагалася, чи має перспективу така ідея, адже ця техніка на перший погляд видається непрактичною, мовляв, раз одягнув та й по всьому, – провадить майстриня. – І оту першу сумку я залишила собі, аби потестити, як вона поводитиметься, як пратиметься, чи можна на повсякдень. Таким чином вивчила, як поводиться кожна нитка, й врахувала це в роботі». 

Сумки шиє кравчиня, з якою співпрацює майстриня. Однак кожну модель розробляє безпосередньо Іванна, яка тепер не лише лялькарка, а й дизайнерка.

«Колись я дуже хотіла бути дизайнером. Але мріяла не про одяг чи аксесуари, а про дизайн інтер’єрів. Мені це страшенно подобається й захоплює. Свого часу колекціонувала всі журнали, які стосувалися дизайну інтер’єрів, поєднання текстур і кольорів. Мені це було безмежно цікаво, – ділиться дівчина. – Але тоді я не усвідомлювала, що для успіху в цій кар’єрі у сучасному світі треба опановувати різні графічні програми. Однак повсякчас працювати за комп’ютером – одна лиш думка про це мене втомлює. Все-таки працювати руками – це моє. Вироби, виготовлені власноруч, мають енергетику, це робота з душею. Тому дизайн інтер’єру в моєму житті завершився на облаштуванні власного будинку».

За останні два роки майстриня вишила понад три сотні виробів. Найбільша – вже згадана картина, а найменшою була ключниця діаметром 10 см.

Загалом, розповідає рукодільниця, на виготовлення великої сумки йде повних два дні, на щось маленьке – кілька годин.

В асортименті «Майстерні теплого настрою» кілька виробів: найменші – косметички (півкруглі або круглі), є маленькі сумки крос-боді (пласкі або об’ємні) і ще два типи великих сумок (шопер і тоут).

Хоча ці сумки зазвичай мають доволі святковий і яскравий вигляд, та насправді ідельно підходять на щодень, адже вони акцентні, строкаті, їх легко поєднувати з різними образами, а головне – вони практичні. 

«Дуже люблю працювати з класними тканинами, які вже мають принти. Цікаво вигадувати, як доповнити таку самобутню тканину вишивкою, – розповідає про творчий процес обдарована майстриня. – Ідеї і сюжети сумок – квіткові мотиви, рослинні композиції, різноманітні абстракції або якась милота на зразок пейзажів чи тварин». 

Оскільки ці роботи виконують товстими в’язальними нитками, вдаватися у дрібні деталі, які можна виконати хрестиком чи гладдю, тут не доводиться. Менше з тим, роботи у Іванки все одно вдаються шедевральними. Сюжети, певна річ, спрощені й нереалістичні, одначе дуже гарно прочитується кожен творчий задум. І це про професійність, скрупульозність, знання основ колористики і безумовну любов до творчості.

Іванна розповідає, що майстри, які виготовляють якісь цікаві авторські речі, часто не люблять робити одне й те ж. Проте вона залюбки повторює свої роботи на прохання замовників.

«Приємно, коли людині дуже сподобався якийсь мій авторський принт, але, звісно, вже не так цікаво вдруге робити одне й те ж. Хоч я із задоволенням беруся і за таку роботу. Щоправда, не завжди. Є роботи, які не готова повторювати, а буває й так, що повторити важко, бо в процесі виникають складнощі, яких не передбачиш. Одне слово, творити щось нове завжди дуже цікаво і захопливо. Бо ти сам стаєш свідком, як задум у твоїй голові втілюється в реальність, й часто кінцевий результат виявляється навіть кращим, ніж я собі очікувала, – зізнається. – Трапляються і такі замовники, які просять, аби їхня річ лишалася ексклюзивною. Я поважаю цю думку й дослухаюся. І це по-особливому приємно, бо я й сама люблю оригінальність, щоб у мене було не як у всіх».

Загалом, техніку килимової вишивки Іванка опанувала доволі швидко. Хоча в процесі виникало чимало нюансів, яких на початках просто не знала, а тому бувало й таке, що хотілося все кинути, бо здавалося, що така творчість їй не до снаги. Тепер ці знання і досвід рукодільниця час до часу передає на майстеркласах, популяризуючи килимову вишивку.

Тим часом Іванчині неймовірної краси сумки й чарівні лялі мандрують світом, живучи своїм життям ледь не на всіх континентах. Часто цікавляться її виробами й іноземці, які дуже цінують екслюзивні авторські речі. І хоч Іванці й досі складно дається оцінювання власних робіт, найвища оцінка – замовлення, які не закінчуються. 

«Треба визнати, що мало людей розуміють і приймають те, що авторська робота коштує більше. Декого ціна у дві-три тисячі дивує, хоча іноземці готові платити значно більше. Одначе такі речі неминучі, – міркує Іванна. – Хай там як, я усвідомлюю, що маю неабияке творче щастя, бо роблю те, що мені до душі. Люблю всі свої вироби, яких уже, страшно подумати, тисячі. Самим лиш лялькам нема ліку, зробила їх уже понад шість тисяч. Тішуся, що люди продовжують їх замовляти. А я продовжую відповідально ставитися до кожного виробу. Адже мені важливо залишитися добрим спогадом для людей, щоб вони мали бажання колись іще до мене повернутися». 

Іванка переконана, що техніка килимової вишивки ще довго буде актуальною, мріє і надалі розвиватися й творити красу, а ще – про власний магазин із авторськими виробами з душею.

А усім, хто прагне власноруч творити, радить не перейматися тим, що це нікому не буде потрібно. Іванна певна: якщо талант підсилити вірою і любов’ю до справи, то все неодмінно вдасться.

Ірина КАЧАН

Читайте також: 

• «Хочу футболку, як у президента»: лучанка, чий одяг носить Зеленський, про плани, тренди і моду
• «Немає запрошень, бо мене всі бояться»: лучанка, яка у війну одягнула Зеленського, розповіла про особисте життя
• Дизайнерка з Луцька пропагує в Японії українську калину та Ліну Костенко
• Дівчина, яка у війну одягнула Зеленського. Історія бренду Katelab