Крило літака, телефон медсестри, фудтрак з їжею: екстремальні запити волинським волонтерам, які можуть все

Ірина Новосад, Волонтерський штаб Ангар

Мої улюблені волонтерські історії - про те, що за час війни ми всі в межах України стали на відстані одного повідомлення. Неважливо, чи це Харків, чи Миколаїв, чи донецький напрямок - ти на одній хвилі з цими людьми, ви стали єдиною павутинкою, єдиною силою. 

Минулого тижня миколаївські волонтери прислали нам термобілизну: «В нас є, ми з вами поділимося». Вони з Миколаєва, їм ближче до фронту, але вони переслали на Волинь, щоб ми тут своїм теж роздавали!

І зворотна історія. Прийшов запит на коптер. За збігом, наша 4 гімназія якраз зібрала кошти, хотіли купити військовим квадрокоптер, залишалося докласти кілька десятків тисяч. Ми доклали, купили. Скидають, куди надсилати - виявляється, це миколаївський напрямок.

Я написала дівчині, яка робила запит, а вона була в шоці, бо реально опрацювали його за дуже короткий термін, буквально за декілька днів. Я кажу: «Та це так співпало». А вона відповідає: «У вас так завжди «співпадає». Я вже третій раз до вас звертаюся, і ви втретє дуже швидко закриваєте наші питання».

Для мене це все про історії довіри, часто безмежної, підтримки і віри. От мене вчора розбудив військовий, який дзвонив з Бахмута. Каже: «Нам треба грілки, тепловізор». Ти сидиш в Луцьку і до тебе приходить усвідомлення, що він там зараз під обстрілами і що війна настільки близько. А їм приємно, що ти піднімаєш трубку, бо часом військовим треба навіть просто поговорити.

 

Сергій Балицький, фонд Серце патріота 

Один із найбільш неочікуваних запитів від військових був привезти велосипед у Донецьку область. Їм потрібно було ближче до передової безшумно пересуватися, і військові вирішили це робити саме велосипедом, щоб не було чути гуркоту автомобіля. І ми його знайшли і доставили.

Ще був неочікуваний випадок з автомобільною гумою. На 10-у бригаду ми весною передали шість коліс. Пізніше вони отримали нові, а ці просили передати десь далі. І тільки ми їх завантажили, як телефонують із 153-ї бригади з питанням, чи можемо ми знайти точно таку ж гуму на автомобіль. Коли я привіз їм її через пів години, то вони дуже здивувалися.

Читати також: «Від вибуху нас врятувало півтори хвилини». Історія волонтера Сергія Балицького

 

Юлія Рюхова, Штаб мобільного спротиву

Найцікавіше завдання було - знайти телефонний номер медсестри, яка працює в госпіталі. Військовий закохався і поїхавши на позиції не переставав про неї думати.

То попросив знати її номер. Він знав лише ім’я, без прізвища, звісно. І був ще один орієнтир: зачіска. Знайшли!

 

Наталія Ариванюк, ВолиньSOS

Хлопці, які лежать в одному медичному закладі, попросили щось, що нагадувало б їм про мирне життя у мирному місті. 

Волонтери думали-думали і домовилися із «Забіякою», щоб пригнати на територію медзакладу фудтрак і нагодувати всіх хот-догами. Близько ста хлопців отримали порцію вуличної їжі й водночас познайомилися з іншими бійцями, що там лікувалися.

 

Олена Ксензюк, фонд Захисти Волинь - Збережи Україну

Якось влітку планували чергове відправлення на передову, виїзд - в 5:00 ранку. І от ввечері, за 10 хвилин до закриття всіх аптек приходить запит - дуже потрібен інсулін!

Наші солдати познайомились з жінкою, яка живе недалеко від лінії вогню. Її сімейна лікарка давно виїхала, купити ліки просто не було як! Щоб протриматися довше, жінка зменшувала собі дозу…

Ми звернулися до волонтерки громадської організації «Інсулін» Іванни Шкоди і отримали ліки. Але це - пів проблеми.

Ці ліки потрібно весь час тримати в холодильнику, і що робити з ними в дорозі в таку спеку, як довезти - незрозуміло.

Включили фантазію, витягнули з морозилок все м‘ясо і - в дорогу! На жаль, при такій погоді цього вистачило ненадовго і хлопці-волонтери всю дорогу мусили купувати морозиво, щоб довезти інсулін за призначенням))) 

Таких історій - про людяність і вміння працювати як одна злагоджена команда, як один живий організм - дуже багато. 

 

Еля Коротинська, Волонтерська допомога 4.5.0

Ще весною під Авдіївку просили берці 52 розміру. Мій друг - командир взводу, і у його підрозділі був такий хлопчина два метри ростом, який мав такий розмір ноги. Знаєте, де знайшли берці? У Варшаві, у одному їхньому «склепі» (в перекладі на українську магазин, - ред.) і зняли з виставкової вітрини. 

Правда, казали, що хлопчина цей потім отримав поранення, лежав у лікарні і зараз комісований, але був у нас такий запит і такий файний хлопець, такий козак.

 

Тетяна Репницька, VolWest Hub

Бувають дивні запити по телефону:

- Ало, Технопарк? Терміново на завтра треба 500 аптечок, 500 рюкзаків, 50 нош і ще нам 50 касок, 50 броніків!

- Запит є?

- Нема, треба завтра.

Волонтери зрозуміють...

Дізнались, що ми допомагаємо кормом п'яти притулкам для тварин в п'яти містах - ми про це звітуємо, розказуємо на навчаннях з тактичної медицини, дзвінок:

- Візьміть десять котиків, у вас же корм є.

Проводимо в одній волинській частині навчання з тактичної медицини і домедичної допомоги, повітряна тривога, всі бійці від нас в розсипну розбіглись, а ми, чотири інструктори, стоїмо. І раптом за нами чуємо гул - у лісі, прямо за нами стояла ОСА (зенітно-ракетний комплекс, - ред.) - усі, крім нас, про це знали. Так швидко ми ще не бігали.

Читати також: «Українці не мають права зараз бути ніякими». Історія волонтерки Тетяни Репницької

 

Мирослав Ватащук

У 2015 чи 2016 році був кумедний випадок. Від взводу снайперів 128-ї бригади замовили зимові снайперські рукавички, які виявились дуже дорогими. Але знайомий Олександр Липський, який всерйоз займається риболовлею, порадив купити рукавички для зимової риболовлі з обрізаними пальцями, які за потреби можна прикрити. Вони виявилися у рази дешевшими і підійшли снайперам.

 

Назар Романюк, фонд Доброта

Зараз переважно займаємось автомобілями, які відправляємо військовим, тому запити у нас пов’язані із транспортом. Класичний варіант: дайте хоч щось на колесах, що буде їздити, хоч одну машину. А коли готові вже відправляти, то відразу реакція: а є дві?) Якщо відразу просять дві, то потім обов’язково запитають про три. Це зрозуміло, транспорт дуже потрібен.

Із веселого - у нас один із членів фонду їздить на власному ленд крузері. Але дехто думає, що це волонтерське авто і в запитах просять: можна 200-тий «крузак»)) Ми б із задоволенням, але не завжди так виходить.

Загалом наші улюблені історії - про те, коли вже веземо автомобілі на передову, в військові частини, з яких зверталися незнайомі нам особисто військові, а приїжджаємо і зустрічаємо знайомих, друзів, однокласників. Я теж так зустрів під Бахмутом свого колишнього колегу, він виявився командиром однієї бригади. А ще один наш волонтер взагалі під час такої поїздки випадково зустрів двоюрідного брата.

Це дуже круті емоції, коли бачиш, що ми всі зараз разом, для однієї мети.

 

Руслана Вознюк, волонтерський центр Яворина-Волинь

Із незвичного - недавно був запит від військових на манекени для одягу. Ми не уточняли, для чого - знайшли і відправили. Я так розумію, що так вони розставляють муляжі як приманку для снайперів. Знаю, що колись навіть використовували в таких цілях нагріті праски - щоб тепловізор ідентифікував, як тепло людинини.

Нетиповим був запит на книги - влітку збирали бібліотеку, хлопці просили пригодницьку літературу, щоб перевантажуватись, коли є можливість.

Не можу також забути один випадок із 2015 року. Це не про матеріальне, але про нелегкий пошук і важливий результат. В однієї жінки під час розмови з сином обірвався зв'язок, а перед тим - вибухи. Тоді він був у Гранітному під Волновахою, йшли бої. Мама - в сльозах, не знає, що робити, як взнати, що з сином. Тоді ще не було стільки ґаджетів і такого зв'язку, як зараз, у мене взагалі тоді була мобілка з кнопками. Але сіла на телефон, обдзвонювала кого могла цілий день. І таким методом ланцюгово-сарафанного радіо знайшли цього військового, з ним, на щастя, виявилось все добре.

 

Сергій Рижков, Єдиний комунікаційний центр

Найдивніший запит був - перевезти заряди на Волинь для ракетних установок «Ігла» зі Сходу України, які через день мали захопити росіяни. 

Завдяки волонтерам нам вдалося виконати цей дивний запит, і на Волинь приїхали заряди до установок. А через декілька годин склади, з яких їх вивезли, були захоплені росіянами.

 

Юлія Савчук, Волонтерський штаб Ангар

Вистачає людей, які пишуть «казки». Був якось запит від однієї військової частини на 14 сторінок. В списку були мандарини, індиче філе… Ми в такому випадку віддаємо те, що можемо і маємо, і все.

А з незвичних речей, які довелося шукати - ліве крило літака-безпілотника))) Але насправді воно не так вже й дорого коштує. Набагато складніше - назбирати велику суму на військову форму чи автомобілі. Мабуть, це найскладніше в роботі волонтера – те, що постійно треба дуже-дуже багато грошей.

Читати також: «Люди бояться читати новини. А я в цих новинах живу». Історія волонтерки Юлії Савчук

 

Тарас Шкітер, Громадський рух Свідомі

Ми давно визначились із вектором роботи. Пакуємо набори харчування та возимо їх людям з деокупованих територій, адресно допомагаємо військовим та цивільним, возимо воду в луцький шпиталь. Закрити геть всі запити самостійно не зможе навіть фонд Притули) Тому щоразу, коли до нас звертаються цивільні чи військові з запитом, який ми не можемо закрити, то наша команда спрямовує цих людей до інших волонтерів, які можуть допомогти.

 

Ігор Шевчук

На другий день повномасштабної війни мене попросили знайти тепловізор. А до цього дня я був переконаний, що тепловізор - це прилад для риболовлі, типу «ехолота». Але уже на четвертий день я не лише його знайшов, зібрав гроші, купив, а й завіз на північні кордони України.

 

Сергій Тимчук, благодійний аукціон Гардероб Бандери

Найдивніший запит був від хлопців, які звільняли Харківщину. Один із військових попросив привезти... дружину. Казав, аби все кидав і терміново віз її, бо дали три дні вихідних. Справилися. За дві години бус з дружиною військового та іншою допомогою уже мчав на Шевченкове.

А ще була весела історія з ящиком контрацептивів, які попросили привезти хлопці. На питання навіщо, вони сказали, що застосовують їх при боях на болотистій території. Вони одягають їх на ствол автомата і фіксують, аби бруд в ствол не потрапляв і автомат не клинило.

* * *

Видання ВСН вітає усіх причетних із Міжнародним днем волонтера)) Дякуємо за вашу роботу!