Логістичне есперанто. Як змінилася мова глобальної логістики

Парасковія Мокану працює якраз у цій зоні розбіжностей. І, зважаючи на її практику, головний дефіцит сьогодні не контейнери і не транспорт, а спільна мова.

«Дуже часто проблема полягає не у маршруті, а в тому, як його розуміють різні сторони, – каже експерт. - Один чекає прозорості, інший – гнучкості. Якщо це не синхронізувати, жодна логістика не поїде».

Статус Chartered Fellow для неї не про престиж, а зароблений працею доступ до цієї «спільної мови». Не теоретично, але в практиці, де від формулювань залежить, чи буде контракт взагалі.

Один із таких випадків стався під час переговорів із британським інвестором, який розглядав Молдову як хаб для розподілу вантажів у східному напрямку. Проект виглядав перспективним, але обговорення зайшло в глухий кут, тому що інвестор не бачив керованості, а підрядник не розумів, чого від нього хочуть.

«Їм не потрібні були обіцянки, їм потрібна була структура, - згадує Мокану. - Коли ми переклали весь процес у зрозумілу їм модель управління ризиками, розмова одразу стала предметною».

Фактично вона перезбирала проект не на рівні маршрутів, а на рівні опису, переклала локальну практику мовою, в якій західний бізнес звик мислити. Контракт підписали за кілька тижнів.

Схожа історія сталася в будівельному ритейлі, де збої постачальників почали бити по всьому ланцюжку. Замість того, щоб «розрулювати» кожен зрив окремо, Мокану пішла у бік системного рішення, змінила сам принцип оцінки постачальників та контролю руху вантажів. Вона запровадила модель, де кожна стадія постачання оцифрована та заздалегідь прорахована з погляду ризику. Це дозволило не просто знизити кількість збоїв, а зробити систему, що перевіряється ззовні і завжди мати запасний план.

«Коли прийшов аудит від європейських партнерів, ми пройшли його за два дні. Зазвичай на це йде тиждень-два. Просто тому, що у нас все вже було зібрано за логікою, до якої вони звикли», - каже Парасковіа.

Але найпоказовіший кейс, за її словами, стався не в офісі, а «у полі» під час перевезення негабаритного обладнання через кілька країн. Різні вимоги до документів, різні страхові умови, конфлікт між перевізником та страховиком. Класика, де кожна сторона тягне у свій бік.Замість звичного тиску та термінових дзвінків Мокану обрала іншу тактику – формалізувала суперечку через міжнародні правила, виступивши фактично медіатором.

«Коли у всіх є зрозуміле зведення правил, емоції швидко закінчуються, - пояснює експерт. - Пошук винних перетворюється на спільну процедуру пошуку виходу із ситуації за схемою win-win».

Після цього кейсу учасники почали працювати один з одним без постійних конфліктів, тому що з'явився загальний стандарт взаємодії.На думку фахівця, у цьому і є головний принцип, на якому сьогодні будується робота. Стандарти працюють лише тоді, коли вони вбудовані у реальність, а не нав'язані зверху. «Не можна просто взяти західну модель та перенести її сюди, – каже Мокану. – Її потрібно адаптувати так, щоб вона не ламала систему, а посилювала її».

Сьогодні Східна Європа все частіше опиняється у центрі логістичних маршрутів. Але разом з цим зростає і навантаження не лише на фізичну інфраструктуру, а й на управлінську. І тут, на думку Мокана, питання вже не в дорогах та терміналах.Питання, чи вміє регіон говорити з глобальним бізнесом однією мовою.

«Якщо ви хочете, щоб вам довіряли вантажі та гроші, ви повинні бути передбачуваними, – зазначає Параскавіа. – А передбачуваність будується на гармонії всіх процесів та інтересів».

У таких умовах мова взаємодії, побудована лише з одних правил, приречена на провал. Але новий план виходить гнучкість, здатна змінювати гру, де відбувається відстоювання особистих вигод, а побудова системи, заснованої на логіці взаємних інтересів.

Парасковія Мокану - експерт у галузі вибудовування керованих ланцюжків поставок у складних юрисдикціях та адаптації глобальних стандартів під реалії Східної Європи.

Дисклеймер:

Матеріал є рекламним та опублікований на правах реклами. Відповідальність за зміст, оцінки та наведені у тексті факти несе замовник. Редакція не гарантує повноту та достовірність інформації та рекомендує сприймати її як суб’єктивну позицію автора.