Луцьк у скорботі: місто попрощалося з двома захисниками, які віддали життя за Україну

Про це повідомили у Луцькій міській раді. 

Біломоїн Артем Миколайович народився 16 березня 1989 року в Луцьку. Тут минули його дитинство та шкільні роки. Тривалий час працював за кордоном. У 2023 році повернувся додому, щоб стати на захист рідної землі. 

Загинув 1 вересня 2026 року у бою за Україну в районі населеного пункту Лозова Харківської області. 

Друзі Юрій і Віталій, які прийшли провести Артема в останню дорогу, згадують його теплими спогадами:

«Нас об’єднувало дружба, жили в одному дворі, все дитинство – разом. Артем був вірним і справжнім другом», – розповів Віталій. 

«Артем був хорошим і надійним другом, росли разом, не хочеться вірити, що так сталось, що його життя обірвалося», – додав Юрій.

Згадує Артема добрим словом і його сусідка пані Любов, з якою попри різницю у віці, любили поспілкуватися.

«Артем був дуже добра і хороша людина. Часто спілкувалися з ним. Він шкодував мене, Був дуже співчутливим. Пішов на війну добровольцем. Востаннє бачились в червні, коли Артем був вдома у відпустці. Постояли, поговорили. Ми часто мали щирі розмови з ним. Казав: так хочеться ще побути вдома, але потрібно їхати. Навіть коли був на війні – зателефонував мені, це так тоді розчулило. Дуже шкода, що так сталося», – поділилася пані Любов.

У Артема залишилися мама Ірина Валеріївна та брат Максим.

 Артема Біломоїна поховали на кладовищі у селі Боратин.

Попишов Вадим Леонідович народився 8 червня 1976 року в Луцьку. Тут виріс і навчався. 

Загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області. 

Сусідка Вадима Попишева пані Інна згадує його як добродушну людину, веселого і привітного. Завжди йшов на поступки, нікому не відмовляв. Мав хорошу спеціальність. Працював токарем. До війни їздив на заробітки в Польщу.

«Коли був у відпустці, заходив до нас в гості, поспілкувалися. Два роки вважався зниклим безвісти, не за цей час на зв’язок не виходив і ніхто не знав про нього жодної звістки. Результати досліджень ДНК-експертизи, на жаль, підтвердили загибель Вадима. Дуже шкода», – поділилася лучанка.

Рідні розповіли, Вадим дуже любив свою доньку Дар’ю, підтримував тісний зв’язок, завжди допомагав.

У Вадима залишилася донька. 

Вадима Попишева поховали в секторі почесних поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.

Попрощатися з полеглими захисниками, провести їх в останню дорогу разом з рідними, друзями та побратимами прийшли представники міської влади. 

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родинам наших воїнів. Світла пам'ять Героям!