Майстриня з Луцька створила незвичайну брошку, яка може стати символом міста

Працюючи над прикрасою, мріяла, щоб виріб став впізнаваним подарунком з Луцька, розповіла Суспільному авторка ідеї.

Любов до рідного міста спочатку відтворювалася у светрах. На них вишивала Ейфелеву вежу та Луцький замок. Таким чином, пояснює Світлана Гунчик, хотіла підкреслити для покупців: де б ти не був, наприкінці ти повертаєшся додому.

Створити брошку її підштовхнула начальниця управління соцполітики міської ради Ліна Галан.

"На одному з івентів вона підійшла до мене і каже: "От немає нічого оригінального ручної роботи, щоб можна було подарувати тим людям, які не з Луцька". Я з цим ходила, носила в голові, а потім почала шукати варіанти", — каже Світлана Гунчик.

Складним технічним етапом було завершення композиції, адже, зі слів майстрині, вона прагнула гармонійної довершеності прикраси. Проте додає: найтяжчим усе ж є поєднувати рукоділля з материнством.

"Цільова аудиторія для такої прикраси дуже вузька, тому я робила її більше з внутрішнього азарту. Не очікувала, що вона так зайде і що буде так багато зацікавлених", — пояснює вона.

Розмір брошки — 7 на 7 сантиметрів. Основа її — шкіра, а краї оброблені канителлю — спіралеподібним дротиком золотого кольору. Виріб є мініверсією замку, стіни якого прикрашені жовто-блакитними квітами.

"У потрібний час приходить потрібна ідея. Коли почалася війна, був шалений шок, і все зупинилося. Мені здавалося, що мої намистини нікому не потрібні. Але руки просять роботи. Тоді мені здалося, що треба зробити герб", — говорить про творчість під час війни майстриня.

Це був етап повернення до рукодільної роботи та відродження інтересу покупців. Як наголошує Світлана Гунчик, потрібно продовжувати працю під час війни, інакше ворога не подолати.

Читайте також:

• «Українське не може бути дешевим»: майстриня з Волині про цінність вишивки
• «У них – душа наших предків»: волинянка зберігає унікальні сорочки віком понад 100 років
• Як майстриня з Волині відроджує давнє мистецтво ручної вибійки