«Ми мусимо доїхати. Нас там чекають»: як на Волині переселенцям отримати допомогу від ООН

Хто такі «рокадівці»

У 2023-му благодійному фонду «Рокада» виповниться 20 років. Увесь цей час він був присутній в Україні, проте до 2022-го опікувався лише біженцями з інших країн, які через обставини опинилися в нашій державі. Але цьогоріч усе змінилося: практично в усі регіони України почали прибувати переселенці з інших областей, де відбувалися бойові дії. Тож в ООН з’явилися нові виклики, адже досі організація не стикалась з такою кількістю біженців, які втікали від війни, що розгорілась у Європі.

Щоб вчасно реагувати на нові потреби, в 10 областях, які стали прихистками для вимушено переміщених осіб, розгорнули регіональні осередки.

Регіональна координаторка благодійного фонду «Рокада» у Волинській області Ірина Корольчук розповідає: фонд «Рокада» є виконавчим партнером Верховного комісара у справах біженців і всі 18 років тут займалися підтримкою біженців в Україні. 

«Офіс був один  - у Києві. З початку повномасштабних військових дій в 10 областях були створені регіональні осередки, де працюють потужні команди фахівців», - розповідає вона.

Сьогодні в штаті регіонального офісу – 19 працівників: юрист з соціальних питань, психологи, соціальні працівники (кейс-менеджери). У кожного – свої завдання і своя робота. Працюють тут за двома напрямками: наданні благодійної допомоги, соціального супроводу та психолого-соціальної допомоги.

Перше, чим почали займатися у фонді – допомагати місцям компактного проживання, де розміщені 5 та більше сімей ВПО.   

Для покращення умов проживання ВПО шелтери отримали від «Рокади» побутову техніку та текстиль (матраци, ковдри, ліжка або розкладачки, подушки, постіль, рушники та інше).

«Станом на сьогодні ми маємо 46 діючих шелтерів. Від них за весь період, відколи ми почали працювати, прийняли 69 заявок. Деякі прихистки робили спочатку один запит, потім ситуація змінювалася, ми актуалізовували потребу і брали інший запит.

Загалом, уся допомога, яку ми видаємо – строго підзвітна, цільове використання якої моніториться на предмет користування кінцевим бенефеціаром - ВПО. Тобто ми не можемо видати допомогу на всі ліжкомісця, а лише на ті, які заповнені і використовуються.

Так само ми враховували, що деякі місця поселень розміщені в освітніх закладах, і після відновлення навчального процесу там не зможуть надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам в таких обсягах. Тому ми це обговорювали заздалегідь, щоб допомогою, яку видав фонд «Рокада», користувалась саме цільова група», - розповідає Ірина Корольчук.

Дуже багато шелтерів просили допомогти їм не лише з текстилем, а й з облаштуванням побуту. Зокрема, вони дуже потребували побутової техніки: плит, пральних машинок, холодильників. Це стало новим викликом і для фонду «Рокада», і для всього офісу УВКБ ООН.

«Спершу нас не розуміли, для чого нам потрібна побутова техніка? Але ми пояснювали, що наші шелтери – це не намети, де готують їжу в казанах на вогні. Це – гуртожитки, де є світло і вода, є комунікації. І так у нас з’явились нестандартні пакети допомоги, які містять побутову техніку для місць компактного проживання вимушено переміщених осіб», - розповідає координаторка.

Таким чином в шелтерах завдяки роботі «Рокади» вдалося покращити умови на 2 717 ліжкомісць. 

Але це не єдиний виклик, у розв’язанні якого офіс УВКБ ООН пішов на зустріч українцям. Дуже багато переселенців, які були вимушені покинути свої домівки, сьогодні мешкають в індивідуальних житлових будинках. Хтось заселився в спорожнілі хати своїх родичів чи просто вільні будинки в селах, хтось – мешкає в рідні чи знайомих, або ж винаймає квартири. Тому регіональні офіси порушили це питання на одній з нарад.

«Цим людям не менш важко, а подекуди й тяжче. Ми говорили на нарадах, що ці люди з самого початку вирішили взяти відповідальність за своє життя, самостійно організовують свій побут. І приємно, що в центральному офісі нас не просто слухають, а чують. Таким чином із серпня ми почали надавати допомогу переселенцям, які мешкають в індивідуальних житлових будинках. З 9 серпня таку допомогу (матраци, ковдри та інше, без побутової техніки) отримали 7 133 особи. І це лише за 3,5 місяці. Погодьтеся, порівняно з цифрами допомоги шелтерам – разюча різниця», - наголошує Ірина.

Як отримати допомогу

Матеріальна допомога, яку надає благодійний фонд «Рокада», видається одноразово. Отримати її можуть новоприбулі внутрішньо переміщені особи (такими вони вважаються протягом трьох місяців після прибуття), також видати її можуть багатодітним сім’ям, літнім людям, особам з інвалідністю (1 і 2 групи), одиноким матерям та іншим пільговим категоріям. Крім текстилю, вони можуть отримати також набір посуду та гігієнічний набір. За програмою підготовки до зими на фонд передали також термоси, рукавиці та взуття. Варто відзначити, що всі ці речі – не вживані, а нові, зі складів, закуплені за кошти країн-членів ООН. 

Найбільше тих, хто потребує допомоги – у віддалених громадах

Один з напрямків, яким займаються «рокадівці» - виїзди «в поля», в громади. Фонд зосереджує свою увагу на віддалених громадах, адже в обласному центрі є немало точок видачі допомоги, тоді як у селах є такі переселенці, які допомоги ще ні разу не бачили. Мобільні бригади виїжджають щодня, причому організовують свій виїзд так, щоб в одній громаді, приміром, видати допомогу, а в іншій – актуалізувати дані про те, чого потребують вимушені переселенці.

«Ми були здивовані, коли з’ясували, що у Камінь-Каширській громаді мешкає більше тисячі переселенців, тоді як в сусідній Ратнівській - їх всього 178. Ми вважали, що близькість до білоруського кордону буде відлякувати людей там оселятися, а виявилось все навпаки. 

Іноді ми приїжджаємо в такі куточки Волині, де, як то кажуть, «ворони розвертаються», де немає нормальної дороги, треба їхати підводою. Часом наш водій каже: «Може не треба туди їхати, там же дороги нема». Натомість я кажу: «Ми мусимо туди доїхати. Нас там чекають».

Одного разу приїхали до жінки, яка оселилась в старій батьківській хаті, яку планували продати. Жінка все життя мешкала у Києві, а приїхала в стару пустку, де літня кухня от-от розвалиться. Вона жила в столиці, а тепер мешкає в хаті, де нема нічого. Буквально. Ви не уявляєте, як вона плакала, коли ми приїхали і сказали, що привезли допомогу. Жінка не очікувала, що ми доїдемо аж на такий віддалений хутір, а тим паче привеземо допомогу», - розповідає історію соціальна працівниця і комунікаційниця благодійного фонду «Рокада» на Волині Олена Кузьмич.

Для того, аби нікого не залишити без допомоги, в фонді особливо ретельно працюють з громадами і старостатами. Було таке, що їх не сприймали всерйоз ані в громадах, ані в облдержадміністрації. Проте системна робота дала свої плоди – до них нині дослухаються. 

Також вимушено переміщені особи можуть звернутися до фонду самостійно – через форму, яка оприлюднена в соцмережах: у фейсбуці та телеграмі.

Часто у фонді видають допомогу від інших благодійних організацій-партнерів. Таким чином роздали 800 кілограмів хліба, більше 500 продуктових пакетів, дитяче харчування, предмети гігієни, які надані іншими благодійниками.

«Якщо раніше ми шукали партнерів, то тепер вони самі нас знаходять. Нам навіть передавали комп’ютери, пралки. Був випадок, що нам передали корм для тварин і переселенці, які змогли евакуювати своїх улюбленців, могли отримати цей корм. А ще вони розповідали історії про те, як вони вивозили своїх тваринок», - каже Ірина Корольчук.

Не лише матеріальна допомога

Зрештою матеріальна допомога – це не єдине, чого потребують переселенці. Часто більше їм необхідна допомога психолога, юриста та соціального працівника (кейс-менеджера). Тож інший напрямок, у якому працює фонд «Рокада»  - соціальний, юридичний супровід та психологічна допомога. Нині у фонді діє терапевтична кімната м’якої іграшки. Тут же працюють психологи. В трьох громадах також впроваджують пілотний проект – облаштовують кімнати для дітей та для зустрічей з переселенцями. Цей простір буде використовуватися для тренінгів, видачі допомоги, зустрічей, семінарів. 

Соціальні працівники фонду здійснюють соціальний супровід для переселенців: приміром, одній особі треба було отримати статус інвалідності, тож працівники фонду домовилися про прийом у лікаря, забезпечили транспортування потребуючої особи. Тобто здійснили супровід людини на усіх етапах вирішення її питання. 

Психологи проводять скринінг, надають допомогу в кризових ситуаціях, скеровують до фахівців, якщо це потрібно. Є в команді і юрист, який консультує та надає правову допомогу, розповідає куди і з чим варто звернутися. Цю роботу продовжуватимуть і надалі. 

До слова, ще один вид допомоги – тренінги для працівників приймаючих громад, які працюють з переселенцями. Як виявилось, особливо актуальним став тренінг з професійного вигорання для працівників ЦНАПів, адже саме вони першими працювали з переселенцями. Люди, які втратили свої домівки, виливали на працівників свій біль, жах, весь шквал негативних емоцій, які їх переповнювали.

Плани на 2023-й

Наступного року соціальний супровід стане пріоритетом в роботі «рокадівців».

«З нового року, сподіваємось, що кількість переселенців не буде значно збільшуватися. Наша матеріальна допомога видається одноразово, тому проект зміниться в напрямок інтеграції вимушено переміщених осіб в громаду, пошук їм роботи, допомагатимемо їм знайти себе, допомагатимемо в інтеграції діток», - розповідає Ірина Корольчук.

Ще один проект, який хочуть запустити наступного року - ССМ-кластер. Це – більш глибока робота з шелтерами, спрямована не лише на покращення умов проживання там, а й глибока інтеграція вимушених переселенців в громади, спільні заходи, обмін традиціями, створення громадських організацій та рад з числа ВПО, системна робота з їх адаптації у нових умовах. 

У громадах також цьогоріч вдалося організувати роботу фасилітаторів, які будуть допомагати координувати роботу на місцях. Цю роботу також продовжать.

«На наступний рік у нас чимало планів. Хочемо взяти в команду ще проектного менеджера, який буде допомагати переселенцям писати проекти, аби розпочати, скажімо, власну справу. Працюватимемо над інтеграцією вимушено переміщених осіб в громади, допомагатимемо їм з пошуком роботи і так далі. Навіть якщо припустити, що кількість переселенців на Волині наступного року не буде збільшуватися, у нас буде чимало роботи. ООН насправді ще не стикалась з такою ситуацією: коли в європейській країні триває війна, коли мільйони людей мусять залишати свої домівки. Тож ми всі вчимось працювати в нових реаліях та розуміємо, що попереду у нас дуже тривалий шлях і багато викликів», - резюмує Ірина Корольчук.

Текст - Юлія Малєєва