«Мистецтво – це те, через що можна вплинути на людину»: художник з Волині розповів про створення своїх картин

Художник розповів виданню ВСН, на яких образах акцентує увагу в своїй творчості, чому людям варто ходити на виставки сучасних митців, які емоції були після відкриття першої виставки у Луцьку та чи планує організувати подібне за кордоном.  

Загалом на виставці презентовано дев’ять робіт, три з них присвячено темі «Війна навічно у картинах». Саме на цих трьох картинах зображені Президент Володимир Зеленський, пілот KARAYA та дівчинка, яка символізує дорослішання українських дітей під час війни.

– Ким мріяли стати у дитинстві? Чому стали саме художником?

- У дитинстві у мене були думки про те, щоб стати митцем. У мене є старший брат, який теж раніше писав картини до певного періоду, а я за ним спостерігав і собі щось перемальовував. Насправді своє життя я хотів пов’язати зі спортом і часто коли мене запитують про освіту, я кажу «9 класів на останній парті». В шкільні часи я часто ручкою писав, щось собі малював, бувало навіть таке, що карикатури малював на вчителів. Коли постало питання, що робити після школи і куди вступати, я обрав саме цей напрямок. Частково мене змотивував брат, але бажання розвиватися в цьому напрямку та творити з’явилося пізніше, однак все до цього йшло.

– Що таке мистецтво для Вас?

- Для мене це ще один з методів говорити з людьми. Я не зі всіма можу зустрітися в один момент, але багато людей може прийти і подивитися. Оскільки картини пишуть, а не малюють, то я пишу їх, як книгу, яку люди можуть прочитати. Мистецтво – це те, через що можна вплинути на людину.

– Чим пишете? 

- Використовую масло та акрил. В основному зараз пишу маслом, раніше акрилом.

– Які улюблені художники? Кого з українських митців можете виділити?

- Мені подобався тільки один художник - це Артем Роговий, митець з Харкова. Як на мене, в нього дуже цікавий стиль написання картин. Однак, я тільки рік тому ознайомився з його роботами в мережі. А взагалі різні подобаються, якщо когось одного виділяти, тоді це Нік Альм (1985) – шведський художник. Мені подобаються його картини, він ніби фіксує моменти з фільмів. До речі, я колись жив у Бельгії, де за 300 метрів від мене жив відомий художник – Пітер Пауль Рубенс. 

– Як гадаєте, будуть говорити про мистецтво 2023 року через 50 років?

- Надіюся, що будуть! Зараз я пишу не тільки картини, але й історію. Я написав три картини і назвав їх «Війна навічно у картинах», гадаю про них будуть говорити і через 100 років. Картини надихають захищати та боротися проти зла, а також нагадують ціну війни.

– У Вас є якісь поняття або образи, на яких акцентуєте увагу в своїй творчості?

- Так, звичайно! Я віруюча людина, в процесі переміни серця на різних етапах, розуму і бачення того, як відкривається мудрість від Бога, я використовую біблійні образи. Біблія – найактуальніша книга. Ми з вами живемо в 2023 році, це від народження Ісуса Христа, тобто увесь світ живе за цими роками. Це говорить про щось вічне, про серце та душу, про гордість та гнів, які завжди йшли в ногу з людьми, тобто нічого нового ми не показали, тільки змінили літочислення.

– До чого прагнете, як художник?

- Проповідувати через мистецтво. До речі, є люди які говорять, що головне це мистецтво, а гроші їх не цікавлять. Однак для мене це дуже складно, я думаю, як можна жити в світі і бути байдужим до цих речей, тобто за що людина жити збирається. Я щасливий, що у мене є батьки, вони живі та здорові, я маю друзів, які мене можуть підтримати, а я їх. В мене є час творити і працювати, при цьому я б не писав картини, якби був занятий роботою.

– Для Вас важливо, щоб Ваші роботи подобалися людям?

- Звичайно! Я пишу картини доступні для людей, я не вкладаю сюди містичності або глибоких понять, які будуть незрозумілі людям. Однак, залишаю простір для людей, щоб вони собі своє щось могли уявити.

– У художника повинні бути рамки, за які йому не можна виходити?

- Думаю так, я не все і не всім людям буду писати. Можливо над голим тілом я б думав, чи робити. Але це треба вміти тонко подати і вважаю тоді потрібно ховати оголеність, оскільки це вже на межі збочення. В інтернеті достатньою подібного, для чого його ще в мистецтво вплутувати. До речі, мені колись один чоловік написав, чи можу я написати портрет Путіна, тоді я запитав чоловіка, що його спонукало до такого бажання. По-друге, Путіна намалював би виключно в одному випадку, якщо це буде карикатура, тут би я придумав щось смішне.

– Чому людям варто ходити на виставки і дивитися роботи сучасних художників?

- По-перше класно, що це спільнота. Люди можуть приходити і об’єднуватися навколо чогось. В принципі, як будується дружба? Все починається з фрази: «Ого, і ти теж, я думав я один такий». Тоді люди починають разом спілкуватися. Мистецтво – це як прочитана книга, люди прочитали одну і ту ж книгу, потім почали спілкуватися про цю ж книгу. 

– За якими мотивами написали картину «Надто доросла»? 

- Хотілось змотивувати та нагадати, що війна у всій Україні та нагадати, що є діти, які страждають. Можливо когось це спонукає поїхати та зробити волонтерську роботу, можливо задонатини. Колись ми навіть з друзями засуджували один одного, коли в когось з'являлося щось дороге. Тоді ми говорили, що в дітей в Африці немає що їсти, а ви купуєте щось дороге. Насправді Африка не так далеко. В нас в Україні є діти, які зараз не мають всьго того, що необхідно їм першочергово.

– Чи плануєте робити подібні виставки за кордоном?

- Люди пропонують, я чую пропозиції і думаю над цим. Була пропозиція від одного заможного чоловіка, зробити виставку в Німеччині в замку. Наразі триває організація цієї виставки.

– Які емоції були після відкриття Вашої першої виставки у Луцьку?

- Класні емоції відчув! Я ж раніше не брав участі у виставках і звик ділитися своїм мистецтвом виключно в соцмережах. А тут люди прийшли і почали роздивлятися та думати над картинами. Я бачив за період виставки до 20 людей, які плакали. Це була одна з моїх цілей - емоції. Тоді я зрозумів, що виставка - цікава річ. Тобто, я можу бути присутнім біля творів і пояснювати, бо є люди, які самі вигадують свої сенси. Один із працівників приміщення сказав мені, що ця виставка найбільш відвідувана за 40 років приміщення. 

– Що Вас мотивує творити? 

- Є відгук, внутрішнє покликання, я ніби вмію це, так собі думаю. І зовнішнє покликання, люди кажуть, що продовжуй, не думай навіть покинути цю справу - допомагати людям через мистецтво. Люди приходили зі своїми труднощами, вони відводили мене і ставили мені різні запитання. Прояв любов може не тільки дати щось фізичне, але й поговорити і підтримати, ми можемо бути щедрими на компліменти та речі, які  підтримають внутрішній стан людини. Ми ж не знаємо, що з цією людиною, можливо він вчора хотів скоїти самогубство, а тут йому сказали щось приємне, наприклад: «Класно виглядаєш», і це підійме людині настрій. 

– Чи продовжили б писати картини, якщо б не було відгуків від людей? 

- Я б ставив собі питання, що я взагалі буду робити. Один чоловік класно сказав: «Найгірше, що ти можеш робити в цьому житті - це робити добре те, що робити взагалі не треба було». 

– Як рідні оцінюють Вашу творчість?

- Бувало таке, що я пишу картину, і заходить мій брат Сергій і каже: «Ой що ти там робиш, ходімо вже». А зараз вже серйозніше до цього ставиться, коли вже побачив певну кількість оформлених картин. Навіть було таке, що підходив до мене казав, що купить в мене картину за декілька тисяч доларів. Зараз він вже вбачає в цьому перспективу. В нашій родині були ті, хто малював, і мої батьки теж малювали, але мама каже, що я зараз «віддуваюся» за всіх, що буду продовжувати це, бо вони на якомусь рівні малювали, а потім закинули.

Переглянути наживо твори художника Олександра Кондрацького з текстами-коментарями, скласти власну думку про експозицію дебютанта можна до 14 вересня. Вхід – вільний.

Читайте також:

• «Нитка єднання»: у Луцьку зв'язали теплий прапор України

• Скільки чоловіків на Волині «обміняли» військові квитки на студентські

• Глядачі у шоці: актори розповіли вражаючу історію села під Луцьком