«Моторошна мода»: луцька психологиня пояснила, чому діти обирають іграшки-монстри

Світ дитячих іграшок стрімко змінюється, і те, що вчора здавалося страшним, сьогодні — на піку популярності. Останнім часом серед дітей справжнім хітом стали іграшки-монстри. Зараз у тренді — плюшеве звірятко Лабубу з гострими зубами та непропорційними рисами, а ще зовсім недавно діти масово обожнювали Хаґі Ваґі — монстра з гігантською усмішкою.
Ці персонажі виглядають далекими від класичних милих ведмедиків чи зайчиків, та все ж викликають у малечі захоплення, а в дорослих — подив. Що ж приваблює дітей у таких химерних створіннях? Що стоїть за цією тенденцією?
Журналісти ВСН звернулися за поясненням до клінічної психологині, співзасновниці кризової лінії допомоги жінкам «Сестринство» Олени Кузьмич, яка допомогла зрозуміти, чому дитячі вподобання змінилися в бік «моторошної мімішності».
«Передовсім - це модно, а якщо говорити з погляду психології, то тут все цікавіше та глибше, ніж здається на перший погляд.
Якщо говорити про Хаґі Ваґі з хорор-гри Poppy Playtime та Лабубу, який виглядає менш агресивно, але теж провокує неоднозначні емоції, то попри зовнішню «страшність», ці іграшки виконують важливу психоемоційну функцію у розвитку дитини», - зазначила вона.
Виникає питання, чому ж діти тягнуться до «страшних» іграшок? Як акцентувала психологиня, це можна пояснити кількома чинниками:
Для початку це - своєрідна безпечна зустріч зі страхом. Дитина природно цікавиться емоціями, у тому числі страхом. Через ігри з «страшними» персонажами дитина інтегрує досвід страху у контрольованих, безпечних умовах. Вона переживає емоцію, але знає, що це не справжня загроза.
Також - це спосіб ніби перетворити монстра на друга. Часто діти «приручають» лячні образи, називаючи їх милими і даючи їм лагідні імена. Так формується внутрішній контроль над тривогою – якщо я не боюсь монстра, я сильніший.
«Страшні персонажі часто виглядають могутніми. Дитина, яка почувається вразливою, іноді підсвідомо хоче мати таку ж силу. Особливо це характерно в етапи, коли дитина переживає нові соціальні виклики (садок, школа, перші конфлікти у них).
Хаґі Ваґі виник із гри Poppy Playtime, яка за суттю є хорором, тобто жахистиком. Він має поєднання милих та лякливих рис. Діти сприймають його як емоційно зарядженого персонажа, навколо якого можна будувати уявні сценарії: хтось його боїться, хтось «рятує» від нього інших, хтось його приручає.
Для дитини це — спосіб інсценізувати свій страх і стати героєм у власній історії», - підкреслила Олена Кузьмич.
Ну думку психологині, водночас, дуже важливо, щоб дорослі слідкували: якщо у дитини розвиваються нічні жахи, сильна тривожність, агресивна поведінка, варто обмежити контакт із подібними образами й обговорити переживання.
«Щодо Лабубу, цього дуже популярного «монстрика» у рожевому та інших кольорах, то це приклад іграшки з менш агресивним дизайном, але з чітко впізнаваною «монструозною» естетикою. Її популярність зростає і через моду, і в контексті «кавай-горору», коли страшне стає милим.
Це дозволяє дитині навчитися приймати неоднозначність: світ — не тільки білий або чорний, він різноманітний. Тим паче, що Лабубу - усі різні.
Цікаво, що в одній з серій Лабубу мають гарні назви цінностей, наприклад любов. Моїй 8-річній дочці Беллатрисі трапився Лабубу у ніжних персикових тонах і з назвою про відданість. Оскільки це складне визначення для дитини, ми мали нагоду поспілкуватися про те, що таке відданість, як вона проявляється, чи є друзі відданими тощо. Також малеча тепер майструє для Лабубу хатки, одяг, придумує сюжети, створює різні поробки тощо.
Лабубу — це приклад того, як діти осмислюють емоційно складний досвід через гру. Така іграшка не викликає тривоги, як Хаґі Ваґі, а швидше навчає тому, що навіть «дивне» може бути дружнім і прийнятним», - зауважила психологиня .

На її думку, не варто розцінювати «страшні» іграшки як загрозу, а це своєрідний «додаток» до інструментів психіки. Вони допомагають дітям зустрітися зі страхом у безпечному середовищі, формують емоційну витривалість, дозволяють виразити агресію чи тривогу у грі, а не в поведінці, допомагають інтегрувати складні переживання.
«Проте, важливо не залишати дитину наодинці з цими образами: обговорюйте, грайте разом, розпитуйте, що вона думає про іграшку. Тоді «страшне» стане частиною розвитку, а не причиною тривоги», - підсумувала Олена Кузьмич.
Читайте також:
- Світ дитячих іграшок: як обрати найкраще для розвитку дитини
- Розповіли, скільки сімей на Волині отримали «Пакунок малюка» в 2024 році
- У Луцьку збирають подарунки для військових до Святого Миколая