«Живе не хорони, мертве не воскрешай»: луцька психологиня пояснила, у яких випадках варто рятувати шлюб

Луцька кризова психологиня Лєна Шторм у коментарі ВСН поділилася глибокими та практичними порадами, як зрозуміти, чи має сенс рятувати стосунки і як це робити, якщо обидві сторони справді цього хочуть. У своїх міркуваннях вона наголошує: не кожен шлюб варто зберігати — іноді за спробами «врятувати» стоїть не любов, а емоційна залежність або страх.

Натомість там, де ще є тепло, повага та бажання обох партнерів боротися за спільне майбутнє, варто докласти зусиль. У коментарі йдеться не лише про психологічні підходи до вирішення кризових ситуацій, а й про щоденні кроки, які допомагають оживити стосунки. 

«Відповідаючи на питання, як врятувати шлюб, завжди згадую афоризм про те, що двома найбільшими помилками у стосунках є сценарії, коли люди намагаються хоронити живі стосунки або воскрешати мертві. Тож для початку варто розібратися в тому, чи є потенціал для збереження шлюбу та чи піде його збереження на користь самому подружжю та його дітям. Не менш суттєво – чи є воля обох людей на те, щоб зберегти шлюб.

Сьогодні часто можна почути, що багато розлучень спричинила війна. Однак насправді вона лиш акцентувала на тих проблемах і кризах, які вже були в багатьох сім’ях. Війна не приносить у стосунки нового, вона просто показує їх слабкі місця», - розповідає Лєна Шторм

За словами психологині, не кожен шлюб доцільно рятувати.

«Наведу такий приклад: іноді до психологів приходять у консультування люди, які терплять у шлюбі фізичне та емоційне насилля, водночас намагаючись його зберегти. В таких випадках доводиться пояснювати, що за бажанням зберегти шлюб стоїть не любов, а залежність. Передусім – вона є емоційною. Ситуація може також бути обтяженою фінансовою та сексуальною залежностями від партнера.

Неможливо врятувати шлюб, де є перелічені явища – якщо під словом «врятувати» ми маємо на увазі досягнення такої якості стосунків, у яких добре буде обом людям. Звісно, психолог не може підштовхувати людей до розлучення, однак підживлювання нереалістичних очікувань емоційно залежної людини було б з його боку фаховою недоброчесністю», - підкреслила психологиня.

Як акцентувала Лєна Шторм, саме щодо таких випадків побутує міф, мовляв: «Прийшли до психолога, а він розлучив людей». Коли йдеться про взаємини, де хтось один систематично кривдить, а інший – терпить, або ж обоє кривдять одне одного по черзі, причина розлучення лежить аж ніяк не в словах чи стратегії роботи фахівця, завдання якого – усього лиш констатувати наявну діагностичну картину та реалістичні перспективи.

«А тепер розглянемо іншу ситуацію – коли йдеться про стосунки, де нема аб’юзу, однак вони на якомусь з етапів зайшли в глухий кут. Буває так, що люди люблять одне одного, однак в якийсь момент або вони обоє перестали працювати над стосунками, або хтось один почав «рухатися за інерцією», а другий – страждати від цього.

У такому випадку згадую ще один гарний афоризм: «Якщо ви зайшли в глухий кут, розвертайтеся». Для початку потрібно проаналізувати, що саме призвело стосунки до того стану, в якому вони перебувають – без взаємних звинувачень та міряння тим, чия провина чи відповідальність є у цій ситуації більшою. Важливо подивитися на ці процеси як на симптом, з яким можна працювати.

Далі варто актуалізувати те, що свого часу мотивувало людей обрати одне одного. Потрібно докласти зусиль для підсилення і відродження цих граней стосунків», - пояснила психологиня.

Як підкреслила вона, наступне, про що слід подбати – вибудовування спільного вектора руху вперед. Недаремно часто кажуть, що міцні стосунки – не там, де люди дивляться одне на одного, а там, де вони дивляться в одному напрямку. Чоловіка та дружину має об’єднувати спільне бачення перспективи.

«Вище ми торкнулися стратегічних аспектів, а тепер поговоримо про тактичні, а саме:

• спільний щоденний внесок сил, почуттів, добрих емоцій у стосунки;
• маленькі сюрпризи, новизна у стосунках, яка не потребує великих зусиль та ресурсів (наприклад, сімейна екскурсія вихідного дня чи аматорська фотосесія на природі);
• практика вдячності та вміння помічати, що саме кожен з подружжя робить для змін і відновлення стосунків;
• вміння бачити в проблемах не привід для конфлікту, а зону зростання та виклики, спільне подолання яких зміцнює стосунки.

І, звісно, коли ми кажемо про фахову допомогу, то до психолога доречно звертатися при перших дзвіночках негараздів. Часто навіть короткотривала робота допомагає запобігти тому, що в перспективі здатне стати серйозними проблемами, при яких навіть тривалий професійний супровід може виявитися безсилим», - підсумувала Лєна Шторм.

Читайте також:

• «Моторошна мода»: луцька психологиня пояснила, чому діти обирають іграшки-монстри
• «Ми поруч, щоб тримати за руку»: на Волині запрацювало «Сестринство» — спільнота підтримки для жінок
• Коли тато зникає після розлучення: як пояснити дитині байдужість дорослого і не завдати болю