Коли тато зникає після розлучення: як пояснити дитині байдужість дорослого і не завдати болю
За даними Мінсоцполітики, щороку в Україні розлучається понад 100 тисяч подружніх пар. Немало випадків, коли після розриву один із батьків — найчастіше тато — повністю зникає з життя дитини. Не телефонує, не приїздить, не вітає з днем народження.
Як мамі в такій ситуації чесно, але делікатно говорити з дитиною про відсутність батька, не перекладаючи на неї дорослі емоційні тягарі? Журналісти ВСН звернулися за порадами до кризової психологині Лєни Шторм.
У такій ситуації мами постають перед дилемою: з одного боку — не брехати дитині, з іншого — не травмувати її ще більше правдою. Важливо знайти баланс між чесністю, турботою і розумінням вікових особливостей дитини.
«Якщо після розлучення батько не хоче брати участі у вихованні дітей та саботує свої обов’язки по відношенню до них, ці аспекти потрібно пояснювати дитині відповідно до її вікових особливостей.
Чим молодшою є дитина, тим меншим має бути ступінь деталізації. Це перша рекомендація, якої слід дотримуватися», - радить Лєна Шторм.
За її словами, друга рекомендація полягатиме в тому, що мамі та іншим родичам варто уникати демонізації образу батька, оскільки це травмуватиме дитину ще більше.
«Тут потрібно розрізняти факти від інтерпретацій та відмежовувати свої відносини з колишнім чоловіком від відносин батька та дитини. Не варто робити дитину об’єктом для відігрівання образ дорослих людей чи, тим більш, союзником в емоційному протистоянні з колишнім. Це нездорова позиція, яка створює додаткове емоційне навантаження на дитину.
Слід повідомити її про самі факти – наприклад, що тато відмовляється виконувати свої обов’язки, та пояснити, що це не є нормальним. Однак навішувати ярлики чи обзивати, спонукати «пошкодувати маму» чи стати підтримкою для неї в цій історії – не слід. Навпаки, саме мама повинна бути для дитини підтримкою в такій історії», - констатує психологиня.
Як акцентує Лєна Шторм, варто подбати, щоб у колі спілкування дитини були дорослі чоловіки, яких можна вважати гарним прикладом. Це створить альтернативу саме у сприйнятті здорової мужності, на відміну від моделі, показаної біологічним батьком. Може йтися про дідуся, тренера у спортивній секції, дядька чи іншого значимого родича або знайомого, який впливає на формування світогляду дитини.
«На завершення доречно сказати про не менш вагому рекомендацію, яка стосується юридичної площини, а не психології, однак прямо впливає і на психологічні аспекти життя. Якщо батько систематично та повністю відмовляється виконувати свої обов’язки по відношенню до дитини, варто подумати над позбавленням його батьківських прав, аби у подальшому він не міг претендувати на утримання вже з боку дитини, спадщину чи інші права, пов’язані з юридичними відносинами з дитиною.
Це ще одна запорука спокою та можливості перегорнути життєву сторінку, не маючи ілюзій, які потім можуть обернутися як психологічними, так і юридичними проблемами», - підсумувала Лєна Шторм.
Читайте також:
- Повернення груп смерті: чому підлітки опиняються під загрозою і як їх захистити — думка психологині з Луцька
- «Кожна жінка має народити трьох»: чи реальне це в умовах війни та масової виснаженості – думка психологині з Луцька
- Смертельні розваги на даху потяга: чому підлітки ризикують життям та як вберегти дитину?
Будь в курсі усіх новин
