Мріяв благословити доньку на весіллі: на Волині провели в останню путь 49-річного Героя Ігоря Хомича

У четвер, 20 серпня, рідні, друзі, побратими, представники міської влади та ковельчани провели Ігоря в останню дорогу, інформують на сайті громади.

Після громадянської панахиди у Ковелі чин похорону продовжили у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в селі Білин. Там, на місцевому кладовищі, Ігор Хомич знайшов свій останній спочинок.

Ігор Хомич був людиною, яка залишила по собі добрий слід і багато теплих спогадів. Він був патріотом України, надійною опорою для родини, людиною, на яку завжди могли розраховувати рідні та друзі. З перших днів повномасштабної війни він допомагав фронту, а через рік сам став до лав Збройних Сил України.

Ігор Хомич народився і виріс у Ковелі. Навчався у ЗОШ №1, згодом — у школі №10. Після 9-го класу здобув у Старовижівському профтехучилищі професії електрогазозварника та водія. Після строкової служби в артилерії понад десять років працював зварювальником у ШБУ №63, згодом — слюсарем та майстром на станції технічного обслуговування.

У 1997 році Ігор познайомився з майбутньою дружиною Іриною. Разом вони прожили понад 25 років, виховали трьох дітей — синів Владислава й Артема та доньку Софію. Для родини Ігор був турботливим чоловіком і батьком, надійною підтримкою для рідних і друзів. Як і кожна українська сім'я, вони мали свої плани й мрії.

З початком повномасштабного вторгнення Ігор разом із товаришами ремонтував автомобілі для Збройних Сил України, виготовляв буржуйки для фронту.

У перший місяць війни він пішов до військкомату після того, як мобілізували його старшого брата Миколу. Тоді йому сказали зачекати.

У січні 2023 року Ігор Хомич доєднався до лав Збройних Сил України. Військовий вишкіл проходив у Рівному та Великій Британії. Після підготовки вирушив на передову. У складі 150-ї окремої механізованої бригади відразу прибув у зону бойових дій — під Торецьк, де точилися запеклі бої.

Дружина Ірина пригадує тривожний випадок, коли їй повідомили, що чоловік зник безвісти, адже чотири дні не виходив на зв’язок. На щастя, сповіщення виявилося хибним: Ігор втратив телефон і невдовзі дав про себе знати — живий та неушкоджений.

Згодом, після реорганізації підрозділу, який зазнав значних втрат, бійців прикомандирували до 100-ї окремої механізованої бригади, а пізніше разом із побратимами перевели до новоствореної 40-ї бригади морської піхоти.

Навесні 2026 року їх направили на Херсонщину — до Нової Одеси, а пізніше — на Дніпропетровщину, у Петропавлівку. За віддану службу та бойові заслуги чоловік отримав звання сержанта.

За мужність і відданість Україні Ігор Хомич був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та «Військовим коїном» від командування бригади.

Останнім часом Ігор мав проблеми зі здоров’ям і планував перевестися до тилової частини. Необхідні документи вже були оформлені. Але коли підрозділ отримав наказ виконувати бойове завдання, він не залишив своїх побратимів.

«Ігор був людиною, на яку можна було покластися. Він добре знав своїх бійців, розумів їхні можливості й завжди дбав про те, щоб завдання виконувалися з максимальною злагодженістю. Для нього важливим було не лише виконати наказ, а й повернути своїх людей живими. Таким його запам’ятають побратими», — зазначила секретар міської ради Оксана Багнова під час громадянської панахиди.

31 серпня  родина чекала на щасливу подію — одруження доньки. Ігор мріяв бути поруч, благословити Софію і розділити радість молодят. Але 13 серпня сталося непоправне...

Сержант, командир відділення — командир машини 4-го батальйону морської піхоти військової частини А4935 Ігор Хомич загинув у районі населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, виконуючи бойове завдання. Цього дня йому виповнилося 49 років.

У Захисника залишилися дружина Ірина, сини Владислав та Артем, донька Софія, брат Микола, рідні, друзі та побратими.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника. Світла пам'ять Герою!