Мріяв бути артистом, а подався на фронт: спогади про загиблого Героя із Волині Івана Чеканюка

Народився і виріс Іван Чеканюк на Волині. Захоплювався спортом - боксом і боротьбою, а ще - мистецтвом. Навіть навчався в естрадно-цирковій академії за фахом "артист-фокусник", - пише Експрес.

"Іван був дуже творчо обдарованим, але за спеціальністю не встиг попрацювати, бо почалась війна, і він став на захист країни. Мав тоді 19 років, - розповідає 32-літній брат Андрій Чеканюк. - Військова справа його затягнула".

Спочатку служив у добровольчому батальйоні "Азов", потім перейшов у "Гарпун", а опісля – у полк "Дніпро-1". Відтак вступив до одного з розвідувальних батальйонів, беручи участь у боях на Донеччині й Луганщині.

У 2016 році Чеканюк витягував з-під обстрілів поранених побратимів. "Тоді Іванові осколком прошило ногу, - каже 28-літній товариш Степан Стецькович, - але це не зупинило його в порятунку інших. За це отримав орден "За мужність" І ступеня".

Згодом боєць займався сферою корпоративної безпеки, став співзасновником піцерії й, за словами товаришів, дуже вболівав за розвиток справи.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Іван Чеканюк став на захист Київщини. Разом з ним - і Степан Стецькович. Із іншими однодумцями зайнялись так званим військовим волонтерством: працювали з різними підрозділами, яким потрібна була підтримка. Тож воювали спершу на Житомирському напрямку, потім - на Миколаївсько-Херсонському, а тоді - на території Запорізької області.

"Іван був надзвичайно веселим та ерудованим хлопцем", - каже побратим Павло Данильчук.

До слова, Іван Чеканюк спершу мав позивний "Котигорошко", який свого часу отримав у вишкольному таборі ГО "Національний Альянс" через те, що був не надто високим, натомість - доволі дужим, а ще - сильним за характером. Проте згодом змінив позивний на "Махно", адже його групу називали "махновцями"...

"Коли почались бої за Сєверодонецьк, ми поїхали вдвох на той напрямок, - каже Степан. — Займались коригуванням вогню нашої артилерії. Іван виконував функції пілота дрона, супроводжуючи українські підрозділи в штурмі, аби їм було безпечніше працювати, шукав танки противника. В якийсь момент Іван посадив дрон для підзарядки й вийшов з укриття. Поряд впала міна, йому осколком прошило шию..."

Іван виконував функції пілота дрона, супроводжуючи українські підрозділи в штурмі, аби їм було безпечніше працювати, шукав танки противника. Іванові Чеканюку надали домедичну допомогу й евакуювали. Але через важке поранення боєць втратив багато крові, медикам не вдалось врятувати його життя...

Прощання з героєм відбулось у Михайлівському соборі. У нього залишились батьки, брат і кохана.

"Ваня навчив мене дуже важливого принципу, - ділиться його дівчина Сніжана Ліщук, волонтерка. - Жити треба сьогодні, не відкладаючи нічого на "після війни". Я рада, що це зрозуміла. Потрібно жити достойно, пишатись тими, хто є і був поряд. | бути гідними українцями!"

Лариса Пецух