Найменшу донечку бачив лише при народженні та на хрещенні: історія Героя з Волині
Сергій Косей з села Нуйно Камінь-Каширського району воював з березня 2022 року у складі 11-го Краматорського прикордонного загону. 30 квітня 2025 року він загинув поблизу Вовчанських Хуторів на Харківщині. У захисника залишилися дружина та троє дітей.
Сніжана Косей каже, що разом з чоловіком 15 років, у шлюбі прожили 11. Старшому сину Деміру — 10 років, середній доньці Анні 6, а найменшій Ніколь — рік. Батько найменшу донечку бачив лише при народженні та на хрещенні. Після загибелі чоловіка, каже Сніжана Косей, Ніколь — найбільша розрада та стимул жити для всіх у родині.
«Хоч в нас і троє діток, але він сказав, що має пройти цей шлях на сході. Він став командиром, не міг покинути хлопців. Казав: «Це чиїсь діти, чоловіки, я не можу їх залишити, тому що вони всі пропадуть без мене», — розповідає Сніжана Косей.
Чоловіка востаннє бачила у жовтні 2024 року. Він мав приїхати у відпустку на випускний до сина у четвертому класі, але не судилося.
«Вранці я до нього зателефонувала привітала з Днем прикордонника. Він сказав: «Ну, все добре, я іду у справах». Тоді він цілий вечір 30 квітня не виходив на зв'язок, тому що в нас така домовленість, коли все добре, то він плюсик ставив, а того вечора я вже щось запідозрила», — каже Сніжана Косей.
Сніжана Косей каже, що по її чоловіку було пряме попадання з дрона. Він загинув миттєво.
«Ми їздили разом зі Сніжаною на впізнання. Ми бачили частково, нам багато не дали подивитись на нього. Я впізнала, що це братик, що це наш Сергійко. Я тільки встигла його обійняти, поцілувати. Кум мене виніс звідти. І більше я не пам'ятаю нічого», — каже сестра загиблого Валентина Самсонюк.
Зі слів сестри, Сергій був в їхній сім'ї найменшим. Він був слухняним та життєрадісним. Його однорічна донька Ніколь найбільше схожа на батька і ззовні, і за характером.
«Мій старший син найбільше переживає, йому дуже потрібен тато. Його тато навчив грати у футбол. Він займається. Нещодавно він привіз перемоги зі змагань. Присвятив її батькові. Ми живемо навпроти кладовища, діти постійно бігають до тата на могилу. Говорять з ним», — каже Сніжана Косей.
Нині дружина збирає підписи під петицією про присвоєння звання Героя України Сергію Косею.
Читайте також:
- У світлі пасхальні дні прийшла чорна звістка: історія Героя з Волині, який пройшов надважкі штурми
- Рідні довго жили з надією, чекали, вірили в диво: волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду
- Загинув, так і не дізнавшись, що матиме ще дві донечки: історія Героя з Волині
Будь в курсі усіх новин
