На момент загибелі дружина була при надії: захисник з Волині прийняв останній бій у свій день народження

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Народився Дмитро в місті Луцьку. Навчався в Камінь-Каширському ВПУ, де здобув фах маляра-штукатура. У 2011- 2012 роках служив у 80-й десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Демобілізувався, працював на будівництві в Україні та за кордоном. Цікавився всім, що повʼязано з будівництвом і ремонтними роботами, усім, що можна зробити своїми руками. Любив їздити за кермом.

Після початку повномасштабної війни, з 28 лютого 2022 року, боронив країну в складі 100-ї окремої механізованої бригади, служив стрільцем-зенітником зенітно-ракетного взводу 1-го зенітно-ракетного відділення.

«Мій янгол, який віддав найцінніше за нас, за мир, за Україну – своє життя… Так і не дочекавшись привітань від рідних, загинув у свій день народження, залишивши мене з нашою майбутньою дитиною. Світла, добра, щира людина, вірний друг, люблячий чоловік і тато, який вмів кохати і показав, що таке справжнє кохання, як потрібно дружити, любити, пробачати. Вдячна Богу, що зустріла Діму. Чоловік завжди кудись поспішав, десь їхав, його важко було застати на одному місці, тому і не дивно, що отримав псевдо Гонщик. Дмитро мав золоті руки, на війні зацікавився моделюванням, міг сконструювати експонатний танк із зібраних гільз», – розповіла дружина Наталія.

Поховали захисника на новому кладовищі в селі Раків Ліс на Волині.

У Дмитра залишились батьки, брати Ілля та Богдан, дружина Наталія, яка на момент загибелі чоловіка була при надії.

Читайте також:

• Загинув у бою на Курщині: захиснику з Волині просять присвоїти державну нагороду
• Добрий син, гарний побратим і друг: молодий Герой з Волині загинув під час артилерійського обстрілу
• Майже два тижні родина чекала звістки і надіялася: історія Героя з Волині