На Волині попрощалися з Андрієм Горайчуком: Герой України нагороджений «Хрестом хоробрих»

У Маневичах 2 квітня попрощалися з 31-річним воїном Андрієм Горайчуком, який віддав життя, захищаючи Україну, пройшовши найгарячіші точки фронту та був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».

Про це повідомили у громаді.

Війна не обирає шлях, яким забирає найкращих. Вона виснажує не лише запеклими боями, а й надлюдською напругою, яка щомиті тисне на душу та тіло. Серце Андрія, яке стільки часу мужньо витримувало залізний шквал ворога, не витримало тут, у тиші. Воно зупинилося під час відпустки — раптово і несправедливо, залишивши в німому розпачі батьків, друзів та всю громаду.

Ця трагедія стала особливо тяжким іспитом для родини, де захист Батьківщини — спільна справа. Батько Андрія також воює за нашу свободу. Отримавши поранення у важких боях, він приїхав додому на лікування. Батько, який сам вистояв під ворожими обстрілами та пройшов крізь пекло війни, змушений тепер проводжати в останню дорогу свого сина...

Андрій був одним із тих молодих чоловіків, чиє життя мало б тривати десятиліттями. Він не встиг одружитися, не встиг подарувати батькам онуків, не встиг здійснити сотні своїх мрій. Увесь свій юнацький запал і силу він віддав служінню Україні.

Сьогодні, 2 квітня, селище завмерло у скорботі. Мешканці громади, від старого до малого, вишикувалися вздовж доріг, створюючи «живий коридор» шани. Люди ставали на коліна перед воїном, чиє серце згоріло заради нашого спокою.

Після прощання біля рідного порогу, де на Андрія так чекали живим, багатолюдна процесія пішою ходою рушила до храму Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Під час чину відспівування церковні дзвони тужливо відлунювали в кожному серці, прощаючись із воїном, який став небесним вартовим.

Його поховали на місцевому кладовищі селища Маневичі. Державний прапор на труні, військові почесті та Державний Гімн — це остання земна вдячність Андрію за його жертовність.

Ми висловлюємо щирі співчуття батькам Андрія. Жодні слова не вгамують болю від втрати сина, але пам’ять про його подвиг і його добре серце житиме вічно. Війна забрала його життя, але вона не зможе забрати нашу вдячність.