На Волині провели у вічність 27-річного Героя Артема Кузьмичука

Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка. 

Народився Артем Кузьмичук 30 січня 1999 року в Ковелі. Закінчив ЗОШ №1. Захоплювався математикою, фізикою, інформатикою. Важливу роль у його житті мала участь в літніх таборах «Волинська Січ».

Саме там спортивний і витривалий юнак всотував найголовніші цінності: патріотизм, любов до України, почуття братерства. Уже тоді, в дитячих іграх та юнацьких захопленнях, формувався характер майбутнього офіцера.

Вищу освіту за спеціальністю програміста Артем здобув у Національному авіаційному університеті міста Києва. Там же закінчив військову кафедру і отримав звання молодшого лейтенанта. Працював за фахом у Національній службі здоров’я України в столиці.

З початком повномасштабної війни, маючи офіцерське звання, вирішив добровільно долучитися до лав ЗСУ, проте рідні переконали його дочекатися 25-річчя. Крім того, попри молодий вік, його знання і вміння у сфері ІТ були критично важливими в тилу.

Влітку 2024 року Артема мобілізували. Його бойовий шлях розпочався у складі 141-ї окремої механізованої бригади. Як талановитий програміст у цивільному житті, на фронті він став незамінним фахівцем з цифровізації. За два роки зразкової служби отримав звання лейтенанта, а згодом — старшого лейтенанта. Пройшов випробування на Запорізькому та Донецькому напрямках.

Після реформування підрозділу, у травні 2026 року, його перевели до 98-го окремого протитанкового батальйону військової частини А5216. Артем потрапив на одну з найгарячіших ділянок фронту — у Синельниківський район Дніпропетровщини.

Завжди стриманий та небагатослівний, він ніколи не скаржився, і про війну з рідними говорив неохоче. Артем дуже чекав на другу половину травня, адже мав піти у відпустку. Понад усе мріяв відвідати свій улюблений Київ — місто, яке так щиро любив...

Під час виконання бойового завдання автомобіль, у якому перебувало четверо бійців, потрапив під обстріл. Усі отримали поранення, та удар по Артему виявився найважчим. За його життя боролися лікарі Запорізького військового госпіталю, Дніпропетровської обласної лікарні, клінічного військового госпіталю Києва. Та 7 червня 2026 року у місті його мрії – Києві, де він так хотів жити і будувати своє майбутнє, його серце зупинилося...

Навіки 27... Поховали Артема Кузьмичука на Алеї Героїв міського кладовища.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині воїна. Світла пам'ять Герою!