Найбільшу популярність мали на Поділлі, Волині та Галичині: прикраса, яку носили наші предки, стала модною серед молоді

Силянкою називали прикрасу у вигляді тонкої смужки, виконаної з бісеру. Біжутерія повинна була міцно прилягати до шиї, пише Телеграф.

Назва утворилась від техніки «силяння», тобто на основу наносили намистинки, з яких формували геометричний або рослинний орнамент.

Спершу силянки носили суто чоловіки — це було ознакою високого статусу. Однак вони одягали їх на капелюх, а не на шию. А згодом прикраси перейшли й у вжиток до жінок. Цікаво, що у давнину дівчата дарували силянки тим хлопцям, які найбільше їм припали до душі. Чим більше силянок отримував хлопець — тим більше популярним він був.

Найбільшу популярність силянки мали на Поділлі, Волині та Галичині. Зокрема, на Львівщині їх виготовляли у формі кольорового коміра, який закривав усі груди. Орнаменти силянок відтворювали залежно від вишиванок на тій чи іншій місцевості. Було важливо, аби вони відповідали одне одному.

Цікаво, що силянка — це була далеко не єдина назва цієї прикраси. На неї також казали сильованка, силенка, плетенка, драбинка, очко, галочка, ланка, ґерда. Натомість на сході України про таку прикрасу нічого не знали.

Читайте також:

• Волинянка створює шоколад без цукру за власним рецептом із какао-бобів з Венесуели
• «У Луцьку почуваюся безпечніше, ніж у США» — американець, який обрав Україну своїм домом
• Розпочинала з 25 дерев, а тепер має розсадник: історія волинянки, яка хобі перетворила у власну справу