Назвав донечку на честь дружини: історія кохання і боротьби захисника з Волині, який загинув від кулі снайпера

Юрій Корецький – захисник із Ковеля, який поліг на війні в липні минулого року під Лиманом від кулі снайпера. Дружина згадує: щоразу з позицій питав, як там його Марії: донечка і кохана.

«Він любить свою країну, він любить нас, він пішов захищати свою сім'ю, свою країну, свій дім», – говорить Марія, дружина загиблого на війні Юрія Корецького, в сюжеті «12 Каналу», – пишуть Волинські новини.

Вони познайомилися ще 2015-го, а через півтора року Юрій зробив Марії пропозицію. Невдовзі в подружжя народилася донечка Марійка, яку чоловік назвав на честь дружини. Зараз дівчинці чотири роки.

«І він прийшов, каже: «Я хочу, щоб у мене було дві Марії». Кожного разу, коли він дзвонив мені з позицій, питав: «Як там мої Маруськи?» Юра приходив, знімав усе, що було на ньому, брався за телефон і казав: «Спочатку мої Маруські, а потім решта», – пригадує Марія Корецька.

Донечка часто згадує тата. Він їй сниться.

«Вона запитує дуже часто. Вона знає, що трапилося. Вона знає, що тато загинув. У нас була казочка, яку придумала бабуся, Юрина мама, про короля і королеву. У них було королівство, на королівство напали і тато пішов захищати свій дім. І ми дуже довго не знали, як їй про це повідомити. І ми закінчили цю казочку таким чином, що тато загинув і перетворився на янгола з великими білими крилами, який нас оберігає. Коли ми приїжджаємо на кладовище, вона залишає йому цукерочки, іграшки. І коли ми сидимо, вона інколи дивиться на небо й каже: «Мамо, там тато пролетів. Він біля нас. Я його бачу», – розповідає Марія Корецька.

Чоловік пішов на війну добровольцем.

«Я розуміла, що це ризик. Я розуміла, що буде важко. Проте вирішила, що треба його підтримати. Для нього це було важливо. Все, чого він хотів, – щоб я його підтримала», – наголошує дружина Героя.

Юрій розповідав про бойові дії мало, а от фото надсилав достатньо. Марія з батьком Юрія навіть їздили до нього на позиції.

«У нього завжди все було добре. Коли я питала: «Може, ти мені щось розкажеш? Поділись зі мною, я буду слухати». Він завжди казав: «Я хочу слухати про тебе. У мене все добре. Я тримаюся. Я працюю. Розкажи про себе». Йому було дуже важливо чути, що в нас усе гаразд», – пригадує Марія.

Передчуття смерті у дружини не було, залишилося лише хвилювання після їхньої останньої розмови.

«Я завжди йому казала: «Бережи себе, будь обережним!» На що він мені казав: «Я не вчу тебе робити твою роботу, не вчи мене робити мою». Тобто він знав, що робив. І я потім навчилася говорити цю фразу інакше. Я йому казала: «Ти ж знаєш, що я хочу тобі сказати». І він: «Та знаю». І в той вечір мені, як ніколи, дуже хотілося йому сказати: «Бережи себе». І коли він сказав: «Добре, сонечко, вже йду, мені пора». Я дуже хотіла йому сказати: «Бережи себе!» І на цьому моменті він вимкнув телефон, тобто я не встигла. І от в цей момент у мене було якесь таке передчуття, що я не зробила того, що мала би, – говорить Марія Корецька. – Останнє його повідомлення, яке він мені написав: «Я щасливий, що ти в мене є».

Зі сльозами на очах Марія каже, що переписку з чоловіком відкриває часто. Щоразу від цього і тепло, і нестерпно боляче.

«Я відкриваю, я прогортую до певного моменту, який потрапляє в саме серце й стає боляче... Це дуже важко, ти переживаєш щасливі моменти, ти відчуваєш цей пік щастя, а потім розумієш, що цього більше не буде, ти закриваєш і опиняєшся в реальності», – зазначає Марія.

Дружина Юрія була учасницею арт-проєкту «Жива». На картині, яку малювала в рідному Ковелі, зобразила крило. Каже, що це важливий символ їхнього щастя. Напередодні смерті чоловіка Марія мала їхати до столиці на фотосесію з великими крилами. Це мав бути подарунок для Юри на річницю весілля.

«На знак того, що він оберігає мене, а я зі свого боку оберігаю його та нашу донечку. Тому крило. Тут ще є три маленькі пір'їнки, які символізують нас: мого Юру, мене й нашу крихітку Марію», – розповідає дружина Героя.

Зараз вона збирає підписи під петицією про присвоєнню чоловіку статусу Героя України посмертно і просить долучитися всіх небайдужих.