Щоразу сльози на очах, коли розповідає про сина: Героя з Волині Юрія Корецького не стало 5 місяців тому. Відео

Історію військового з Волині - у сюжеті 12 каналу

Батько Героя нині пригадує, що про початок війни знали. Уже ніч на 24 лютого він із сином та друзями зі зброєю охороняли в Ковелі об'єкт критичної інфраструктури. А зранку все ж вирішили відвезти сім'ю подалі від кордону, на Львівщину. 

«Так от, ми до Володимира їхали годин 6, такі затори були, до Володимира, годин 6 їхали. А назустріч інша техніка наша, везли танки на лаветах. Їхали пацани в машинах, і от ми їхали по дорозі, а в мене син плакав, шо я не в ту сторону їду. Настільки він був вмотивований. Так ми нікуда не виїхали, переночували ніч за Володимиром, на наступний день ми повернулись», - каже батько загиблого Героя.

Чоловік пригадує: тоді, наприкінці лютого, черги добровольців до військкомату в Ковелі були шалені. На той момент його сину у військкоматі в призові відмовили. У теробороні теж уже людей вистачало.

«Ну ви розумієте, коли кандидат в майстри спорту 185 зросту там 90 кілограм, кандидат в майстри володіє зброєю, в них команда була страйкбольна, вони їздили на чемпіонати України все, ну це вмотивовані, це найсильніші люди, він не розумів, чого його не беруть», - пояснює Юрій Корецький. 

Карате, футбол, кікбоксинг - з першого класу дисципліна і спорт. Однак у 18 років Юрій Корецький зірвав спину штангою й травмував хребет, тому був комісований. Але на фронт все одно рвався -- просився через знайомих у Львівську бригаду, однак не встиг: хлопці тоді вже рушили на передову. Врешті домігся, що З травня 2022-го став військовослужбовцем сотої бригади. 

«Але от тільки він пішов в армію, його взяли уже, от в розмовах з дружиною вже другої мови не було. Я залишусь в армії, виграєм війну, я залишусь в армії, він знайшов своє місце», - пригадує батько Героя. 

Більше того, у власному телеграм-каналі Юрій постійно викладав відео та фото з фронту, писав мотиваційні пости, в яких спонукав інших хлопців, щоб ішли обороняти країну. 

«Писав, що люди - ви займаєтесь дурницею, втрачаєте час замість того, шоб готуватись. Навіть там в одному пості прямо писав, ми зараз виграємо час вам тут, шоб ви могли підготуватись вдома. Бо якби вони зайшли сюди, то Буча це була, от те що вони в Бучі робили - це ще мало. Тому шо тут, на Волині, де було УПА засновано, де був бандерівський рух, тут міг бути масовий геноцид, якшо вони сюди колись, якщо так трапиться, тут буде масовий геноцид і не будуть питати патріархат», - додає Юрій Корецький. 

Молодший сержант, навідник кулеметного відділення 54-го окремого батальйону - його не стало 28 липня на світанку. Батько зізнається, напередодні ввечері передчував біду. 

«27 ввечері вони виклали фото, де проїжали Лиман, коли їхали на позицію, і там фотографія така на фоні дорожнього знаку Лиман і сонце сідає над знаком, над головою в сина, -- і розумієте таке відчуття недобре з'явилось, сідаюче сонце над головою. Я ще сказав дружині така не гарна фотографія...Ну і зранку, як кажуть уже в 5 годин сина не було, а мені надішла смс-ка в месенджері десь в годині о 9-10. Це коли лежить телефон, він блікає і строка - Юрка загинув, снайпер, тримайся», - ділиться важкими спогадами батько Героя. 

Ворожий снайпер забрав життя сина, чоловіка та батька. У Юри лишилася маленька донечка Марійка. 

«Син часто їй сниться, вона буває проснеться зранку і каже: до мене тато приходив. Вона хоч маленька, але от вже зараз, коли її запитають: ким ти хочеш бути? Вона каже, я буду воєнкой, вона хоче бути як тато», - додає чоловік. 

Часто рідні, коли втрачають рідних, жалкують про незроблене і несказане. У батька й сина Корецьких було інакше:  

«Я не можу сказати, шо я там, знаєте, часто говорив сину якісь там теплі слова чи що. Навпаки якось його старався мотивувати. Так, за останні місяці життя в нас настільки рівні стосунки стали. Я вже не з позиції батька, а от як друг там. Якісь плани на майбутнє будували, дуже мріяв, що буде власне житло, що там от квартира якась чи шо. Я казав сину: от є ділянка, може давай будемо будинок вдвох здводити дім. І я йому говорив, що пишаюсь їм», - додає батько загиблого. 

У місці, поруч Ковельської міської ради, зупиняється не тільки Юрій Корецький. Перехожі стишують крок, щоб вшанувати пам'ять тих, завдяки кому, вони можуть жити відносно спокійно. 

Тут можна прочитати про захисників, які віддали життя за Україну з початку повномасштабного вторгнення, а також і про загиблих, які пішли на передову з початку російської агресії - у 2014 році. 

Читайте також: 

• За 2 дні до загибелі написав коханій «ти краще, що могло зі мною статися»: вражаюча історія життя і смерті Героя з Волині
• Волинського захисника Василя Мазурика похоронили на Вовчаку, який він відродив: спогади про Героя
• Коли відкрили труну: там був чорний мішок – зверху лежала військова форма: спогади про молодого Героя з Волині