Не встиг створити сім'ю з нареченою: молодому захиснику з Волині просять присвоїти звання Героя України
25-річному захиснику з Волині Андрію Лахаю просять посмертно присвоїти звання Героя України.
Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала Марія Кузьмич.
Лахай Андрій Олександрович народився 08.12.1997 року в селі Велика Глуша, Камінь-Каширського району, Волинська область.
Перебував на військовій службі з 26.04.2018 по 24.10.2019 року.
На початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року був призваний до війська і не вагаючись, відразу пішов боронити Україну. Служив в 14-тій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, 2 батальйон, 6 рота.
Він був сильним, усміхненим, відважним, рішучим воїном. Неодноразово рятував з-під куль своїх побратимів, але на жаль не врятував своє життя. За весь час служби не був у відпустці.
Загинув за свободу і незалежність 14.03.2023 року в селі Гряниківка, Харківська область під час бойового завдання, але в рідну домівку прибув тільки 08.12.2023 року, вважався безвісти зниклим 8 з половиною місяців. Похоронили Героя на його день народження, що додало більше болю і суму. За весь час служби перебував у гарячих точках в Київській, Луганській, Донецькій, Херсонській, Харківській областях. Неодноразово був поранений і мав контузії.
Був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» | ступеня.
Захисник завжди був на позитиві, мотивував побратимів, заспокоював рідних, ніколи не казав, що йому важко. Побратими завжди гарно відгукувались про воїна, розказували про його безстрашні вчинки. Він з честю і гордістю виконував свій обов'язок перед Україною!
Залишив вдома батьків, сестер, братів, наречену, з якою так і не встиг створити сім'ю.
Поховали воїна 8 грудня. Якраз у цей день Андрію виповнилося б 26. Але не судилося...
Підтримати петицію можна за посиланням.
Читайте також:
- Попри поранення продовжував наступальні дії: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
- «Приснися, хоч трошечки, щоб я твоє лице побачила»: історія полеглого на війні захисника з Волині