Не встиг створити власну сім’ю: спогади про 29-річного Героя з Волині. Фото

Хто його знав, пригадують лише найсвітліше - веселий, товариський, добрий. Його історію розповіли у Ковельській міській раді.

Його сестра Ірина розповідає, що дитинство разом з братом проводили часто у селі. Спішили у маленьке Перевісся на канікули, де на них чекали усміхнені очі бабусі Ніни і смачні страви, які вона готувала для своїх улюблених онуків.Володя був закоханий у природу. Мав вірного друга — собаку Роя. Змалечку з батьком ходив на риболовлю, полювання. Часом вибирались на кілька днів з наметами. Для хлопця це були дуже щасливі дні. Усе це було таке близьке його душі.Дома, у Ковелі, ганяв з друзями у футбол, ходив на додаткові заняття з трудового навчання, бо любив та умів майструвати. Його усмішку, голос пам’ятає ліцей №13, який він закінчив. Згодом здобув професію механіка у промислово-економічному коледжі. Служив в армії. Працював у приватній фірмі «Юкон», пізніше — на залізниці, де до пенсії трудився також його батько. Він жив, мріяв, товаришував, любив.

Але так сталося, що на долю його покоління випали найстрашніші випробування. Свій перший бойовий досвід Володя здобув ще зовсім молодим хлопцем у 2014. Тоді все обійшлося. Володя повернувся до мирного життя.

Потім — лютий 2022 року. На другий день повномасштабної війни добровольцем пішов у військкомат. Понад рік був бійцем тероборони.

Ірина розповідає, що тоді, коли 100 – а бригада дислокувалась на Волині, Володя мав можливість частіше бувати вдома. Коли приїздив, то спішили зустрітись, обійнятись. Це були незабутні теплі сімейні вечори - за гостинним столом у батьків. Ірина зі своєю сім’єю їх теж старались не пропустити жодного, бо приїжджав кумир її дітей - дядя Володя, який обожнював своїх племінників Сашу і Діму.

А тоді - передислокація. Частину відправили на передові позиції. І звідти надійшла страшна звістка — загинув.Ще торік у Володі був святковий торт, безліч побажань, яким так і не судилось здійснитись... Він не встиг створити власну сім’ю, реалізувати ще безліч задумів. Тепер йому назавжди 29.

«З днем народження, мій любий братику, як би ми хотіли сказати ці слова тобі особисто і побажати безмежного здоров’я, пару на все життя і гарних діток, успіхів в роботі, щоб удача не покидала тебе ніколи. Але сталось те, чого ми найбільше боялись: клята війна забрала тебе в нас …Пригадую наші дитячі плани, мрії на майбутнє, смішні суперечки. Дуже приємно перебирати в пам’яті ці моменти, але водночас боляче, що це ніколи більше не повториться. Хоч тебе вже немає з нами, та ми завжди пам’ятатимемо тебе - як справжнього чоловіка, патріота своєї країни, захисника своєї сім’ї. У твоє 30-річчя згадуємо про тебе, Вова…Друзі, рідні, побратими, з якими ти стояв пліч-о-пліч, і просто знайомі. Всі пам’ятають про тебе», - написала Ірина.

Коли Володю усім містом проводжали в останню земну дорогу, наставник, класний керівник Валентин Цесля сказав, що його учень засвоїв не тільки шкільну науку. Перш за все він був хорошою, доброю, чуйною людиною, патріотом своєї країни. Володимир виконав чи не найголовнішу місію кожного чоловіка — став на захист своєї Батьківщини.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Володимиру Володимировичу Семенюку 29 червня 2023 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно).

Читайте також:

• Мріяв про пишне поліське весілля, але коровай довелося ділити на кладовищі: Герою з Волині назавжди 31
• Перед загибеллю захистив берет штурмовика: молодому воїну з Луцька просять посмертно присвоїти звання Героя України
• Одразу став командиром: історія багатодітного батька з Волині, який віддав життя за Україну