«Ніде так не добре, як удома - в Луцьку: вихованець «Волині» розповів про футбол в Англії та бажання грати за Україну

Антон розповів, як опинився в Англії та чи хоче він грати у складі молодіжної збірної України, пише НВ.

Антон Дудік - є вихованцем академій «Волині» та «Шахтаря». На початку російського повномасштабного вторгнення він виїхав з родиною до Польщі, де виступав за «Шльонськ» (Вроцлав). Потім перебрався до Англії.

Журналіст поспілкувався з Антоном Дудіком про академію луцької «Волині», як з братом Артемом Дудіком опинився в «Шахтарі», коли та як дізнався про повномасштабну війну, спаринг проти молодіжних складів «Манчестер Юнайтед» та «Манчестер Сіті», а також чи вже отримував запрошення від збірної України U-19.

- Антон, яким було ваше дитинство в Луцьку? Чому вирішили займатися саме футболом? Родина відразу підтримала?

-  Моє дитинство в Луцьку було неймовірно щасливим. Завжди було багато друзів та цікавих пригод. Я вирішив займатися футболом, оскільки ця гра приносить мені чимало задоволення. Крім того, вся моя сім'я любить футбол, брат професійний футболіст - Артем Дудік, тому я теж почав займатися цим.

Вдячний родині за підтримку, вони дозволяли пропускати школу, щоб більше часу приділяти тренуванням, адже, якщо хочеш стати найкращим у цьому виді спорту, то мусиш багато працювати.

- Як опинились в академії Волині? Під керівництвом яких тренерів там працювали?

- Батьки привели десь у 5−6 років в академію «Волині». Спершу працював під керівництвом тренерів Альберта Мікояна та Володимира Байсаровича, пізніше у Романа Степанова та Олександра Антонюка - усі тренери хороші, від кожного чогось навчився тому, вдячний їм за це.

- Ви також є вихованцем донецького Шахтаря, розкажіть, коли та як туди потрапили? Чому не продовжили грати саме там?

- Після того, як мій брат - Артем Дудік вільним агентом покинув «Волинь», щоб грати у «Шахтарі», мені не дозволили тренуватися у «Волині». Тому один рік провів у «Шахтарі», там я навчився дуже багатому чому, але не вдалось заграти у цьому клубі. Проте, вважаю це було на краще (посміхається). Я продовжив важко працювати й на наступний сезон мене відпустили назад у «Волинь».

Зазначимо, що брат Антона - Артем Дудік - є також вихованцем луцької «Волині». У 2017 році після того, як лучани вилетіла з УПЛ, Артем на правах вільного агента перейшов у «Шахтар». Проте цей крок виявився невдалим: за три сезони не зіграв жодного матчу за першу команду, спочатку грав у дублі гірників, потім виступав на правах оренди за білоруський «Случ» та «Маріуполь». У 2023 році грав за аматорський польський клуб «Барич». Артема також свого часу викликали до збірної України U-21.

- Як відреагували на початок повномасштабного вторгнення? Коли переїхали в Європу?

- Ще до 24 лютого моєму брату повідомили, що це може трапитись, але ми не повірили, тому вже дізналися як і всі українці того дня. На початку повномасштабного вторгнення поїхав з мамою у Польщу, де нас прихистила у себе дуже добра жінка, ми жили в неї довгий час і досі підтримуємо зв’язок. У той період, звісно, було страшно, але, завдяки ЗСУ і всім, хто захищає Україну, все добре.

- У 2022 році ФК «Волинь» перестала існувати на професійному рівні. Чи знаєте де зараз грають ваші колишні одноклубники? Назвіть трьох екснапарників, за якими варто сьогодні стежити?

- Прикро, що такий клуб припинив своє існування. Надіюся, що через декілька років він знову з’явиться на професійному рівні. Можу назвати класних гравців таких, як: Роман Ковалюк та Денис Шворак, які грають за «Верес», Владислав Мозоль грає за «ЛНЗ», Владислав Гуменюк з «Металіста-1925», а також Владислав Хом’як, який грає в Данії, здається.

- Після початку повномасштабного вторгнення деякий час грали в Польщі за досить титулований місцевий клуб «Шльонськ». Ця команда активно допомагала українцям під час війни з Росією. Як вас прийняли?

- «Шльонськ» дуже хороша команда, мене всі добре прийняли, багато допомагали, також з деякими гравцями підтримую зв’язок. Вони дали можливість займатися футболом під час війни в Україні, я дуже вдячний їм за це.

- Як опинилися в Англії? Бачив світлини, на яких ви тренуєтесь з командою другого дивізіону «Солфорд Сіті»? Чому клуб не підписав вас?

- Коли я приїхав в Англію було дуже складно знайти команду. Спочатку був у місті Лідс, потім переїхав у Манчестер, де познайомився зі скаутом команди «Солфорда». З ними я просто тренувався, оскільки трансферне вікно вже було закрите. Також до кінця сезону ще грав товариські ігри, зокрема, проти «Манчестер Сіті» та «Манчестер Юнайтед».

- Це були молодіжні склади? Які враження від гри?

- Ми програли «Манчестер Сіті» U-19 - 3:4. Вони добре грали у комбінаційний футбол, було дуже важко. А також поступились з рахунком - 2:3 «Манчестер Юнайтед» U-19 та U-23 - тоді двоє гравців зіграли з першої команди. Здебільшого, цей колектив показав силовий футбол. Індивідуально гравці Сіті кращі.

- У складі «Манчестер Юнайтед» U-18 грає етнічний українець Закарі Бауманн не грали випадкового проти нього?

- Якщо чесно не пам’ятаю чи грав проти нього. Зараз дуже багато українських футболістів в топових чемпіонатах та командах, але за всіма не стежу, більше сконцентрований на собі.

- Як опинились у ФК «Карлайл Юнайтед». Як прийняв колектив, немає проблем з комунікацією через мовний бар'єр?

- Я познайомився з агентами Клайвом і Россом, вони мною зацікавились, тому допомогли з командою в Англії. У Карлайл мене дуже добре прийняли. Тут фантастичні вболівальники, на кожен матч весь стадіон заповнений. Дуже щасливий, що підписав свій перший професійний контракт. Вдячний цьому клубу. Старався, вже у дебютному матчі забити гол, задоволений тим, що це вдалося зробити. Я вільно спілкуюсь англійською, тому проблем з мовою немає. 

- Чим займаєтесь в Англії крім футболу? Встигли вже десь погуляти у Карлайл? Читав, що там також є красива фортеця, як і у Луцьку? Чимось нагадує рідне місто?

- Так, я бачив ту фортецю, трохи нагадує замок Любарта. В основному я тут не багато гуляю, бо місто маленьке. Якщо хочеш десь погуляти, то потрібно поїхати до Глазго або Единбург, тут не далеко. Однак ніде так не добре, як удома - в Луцьку.

- Дорослу команду «Карлайл Юнайтед» нині тренує Пол Сімпсон - цей фахівець вигравав молодіжний ЧС- 2017 року зі збірною Англії U-20. Спілкувались з ними?

- Так, я спілкуюся часто з ним, він мені завжди допомагає, дає важливі поради.

- На вас ще не виходили скаути збірної України з футболу? Не було запрошень до молодіжного складу?

- Ні, зі мною ще ніхто не зв’язувався, але я продовжую працювати та забивати голи, щоб зацікавити тренерів збірної України.

- Якщо з України не буде конкретного запрошення чи думаєте про те, щоб у майбутньому грати, наприклад, за англійську збірну.

- Я надіюся, що гратиму за України. Працюю та чекаю на цей шанс. 

- Хто ваш футбольний кумир з іноземних та українських футболістів і чому саме він?

-  Роналду - він найкращий (посміхається). З українських -Артем Дудік.

- Хто виграє АПЛ у цьому сезоні?

- Надіюсь, що «Арсенал».

- Улюблена команда? Де у майбутньому мрієте грати?

- «Реал Мадрид».

- Якби не футбол, чим займались?

- Грав би у баскетбол.

- Про що мрієте й кому присвячуєте голи?

- Мрію побити рекорди Роналду. Свої забиті голи ще нікому не присвячував, не задумувався над цим питанням.

Читайте також:

• Футболістам війна не загрожує? Клуби Прем'єр-ліги пояснили, чи мобілізують їхніх гравців
• Подружжя відомого футболіста з Волині поділилося світлинами хрещення другого сина
• Не лучанином Тимощуком єдиним: ексгравець збірної України з футболу очолив клуб в Росії