Історія музиканда з Луцька, який став військовослужбовцем

53-річний музикант і військовослужбовець Сергій Майоров, який до повномасштабної війни понад 15 років працював у Луцькій музичній школі №1, уперше за майже два роки отримав коротку відпустку. Повернувшись додому, він насамперед вирішив відвідати рідний навчальний заклад, де довгі роки навчав дітей грі на ударних інструментах.

Музикант-військовослужбовець розповів: найбільше за весь час служби скучив за сім’єю та роботою, тому не міг не відвідати колег, - пише Суспільне.

Разом з іншими викладачами Сергій Майоров виконав кілька композицій.

Музикант, який став військовослужбовцем: викладач луцької музшколи прийшов у відпустку

"Якби війна закінчилася — я б швиденько сюди"

Під час візиту у рідну музичну школу Сергій побував у класі, де викладав багато років. Каже: завжди мріяв вчити дітей, учням пообіцяв, що після війни обов'язково повернеться до викладацької справи.

"Якби війна закінчилася — я б швиденько сюди. Моя мрія — далі вчити дітей. Хочеться з цим зв’язатися повністю. Два роки не займаєшся, то воно забувається, але зараз усе згадав і починає складатися пазл. Коли у військо прийшов, мене спитали "ким ти був"? Я був ударник і мені сказали: "ось твій ударний інструмент і дали автомат", — пригадує захисник.

Зі слів чоловіка, коли він вперше прийшов у музшколу — не мав необхідного досвіду, але допомогло бажання розвивати викладацьку справу і навчати дітей музиці.

"Ударні інструменти — це для мене мрія мого дитинства. Це важкий інструмент у плані фізичному, треба мати фізичну підготовку. Це ти працюєш паличками, ногами. Зараз за роботою скучаю і завжди згадую", — ділиться чоловік.

"Знайшов у лісі пенька і на пеньку займався"

Сергій Майоров каже: не міг раніше вирватися у відпустку, бо постійно перебуває на передовій. За майже 3 роки у війську він виконував бойові завдання на Запоріжжі, Сумщині, Донеччині. Зараз — на Куп'янському напрямку.

Зі слів чоловіка, у війську лишається мало часу на творчість, але і там він не забуває про музику.

"Війна, це така штука – школа виживання. Були випадки, що я вже прощався з життям. Але грати ж хочеться. У мене була думка купити електричну ударну установку і з собою її совати, але це проблематично, світла там немає, говорить боєць. — Коли є час, шукаю момент, щоб пограти. Якось на Сумщині я знайшов у лісі пенька і на пеньку займався".

У перервах між виконанням бойових завдань чоловік пише нотні збірки для дітей і складає програму майбутніх занять з учнями.

"Дай Боже повернутися живим, цілим і неушкодженим і видати якісь ще книжки для музичної школи. Щоб не купувати десь там закордоном, а мати своє. Ця робота — це моє життя. Я зустрів тут свою долю. Тут працює моя дружина і навчається моя донька", — говорить він.

Брак викладачів у музичній школі

Як розповіла Суспільному директорка музичної школи №1 Ольга Чуріна, в закладі зараз працюють 120 людей. Педагогічний колектив навчає 660 дітей. П'ятеро працівників служать у війську. Зокрема, викладачі кларнета, контрабасу і труби.

"Викладачів ударних інструментів уже у Луцьку немає. У нас на сьогоднішній момент викладає ударні інструменти – трубач. І ця спеціальність у нашій школі може пропасти. Ми то викручуємося із ситуації. Цей рік для нас дуже важкий", — сказала директорка.

Зараз обов'язки викладача ударних інструментів Сергія Майорова у школі виконує його учень Ілля Музичко.