Історія військової з 100-ї бригади

Альбіна Власюк народилася і виросла в Одесі. У цивільному житті була програмістом, займалася розробкою та супроводом програмного забезпечення. Любила подорожувати – особливо їй подобалися країни Азії. Незадовго до повномасштабного вторгнення одеситка перебралася до Луцька – рідного міста свого тата.

Історію військової розповіли на сторінці 100-ї бригади у фейсбуці.

Альбіна добре пам’ятає емоції, які заполонили душу 24 лютого 2022 року:

– Звичне життя для мене неначе зупинилося. Я чітко зрозуміла: коли в моїй країні біда – не можу і не хочу стояти осторонь, – розповідає жінка.Перше, що вона зробила – принципово перейшла у спілкуванні на українську мову. Попри те, що із самісінького дитинства спілкувалася російською.

А в листопаді 2022-го Альбіна стала до лав ЗСУ. Спершу служила в роті охорони Луцького ОМТЦК та СП, де з власної волі обрала собі грізний позивний «Акула»:

– Протягом 2022-2023 років наша рота охорони проводила багато навчань для цивільних. Залучали студентів, учителів, викладачів університетів. Виїжджали з ними на полігони, вивчали основи тактичної медицини та поводження зі стрілецькою зброєю (звісно, зі стрільбами!), – захоплено згадує військовослужбовиця, – А 2024 року такі навчання потроху зупинилися і мені стало нецікаво…

Тож у січні 2025 року Альбіна перевелася до бойової бригади – нашої легендарної «Сталевої Сотки», про яку на Волині чула багато хорошого.Вже в 100 омбр бійчині присвоїли первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта. Нині вона є офіцером відділення персоналу 100 омбр.– Роблю усе від мене залежне і вірю в нашу Перемогу, – щиро каже Альбіна, – А вже після того як віддухопелимо клятого окупанта, можна буде знову повертатися до мирного життя та його звичних радощів: подорожувати, насолоджуватися спілкуванням з рідними тощо.

Найбільше ж на повернення мами з війни чекає її справжня гордість – 14 річний син-дев’ятикласник Максим. А також батьки, у яких вона єдина донька: Валерій Андронович та Світлана Григорівна.