В останній розмові сказав бабусі: «Люблю тебе, брата і своє місто»: 18-річному захиснику з Волині просять присвоїти звання Героя України

На сайті Президента України Владислав Шевко зареєстрував відповідну петицію 8 листопада. Для того, щоб її розглянули, потрібно зібрати 25 тисяч підписів. 

Ковельчанин народився 15 листопада 2005 року, навчався в ліцеї №1. Після дев’ятого класу вступив до Ковельського промислово-економічного коледжу на спеціальність «автомеханіка».

Володя занадто рано подорослішав. 6 років тому вони із молодшим братом Валерієм втратили маму. Опікувалися хлопцями бабусі – Тетяна Вікторівна та Інна Юріївна, яка подолала довгу і виснажливу дорогу з Італії, щоб попрощатися з онуком.

Юнак мріяв учитися, працювати, хотів допомагати рідній людині, щоб їй не доводилося їздити на заробітки за кордоном. Він був оптимістом, душею компанії, мав багато друзів, завжди веселий та усміхнений.

Коли хлопець озвучив своє тверде і непохитне рішення про те, що хоче бути серед тих, хто боронить країну, йому казали: «Занадто молодий». Але Володимир мав характер, наполегливо йшов до своєї мети: досягнувши повноліття – без вагань реалізував задумане.

27 лютого 2024 року юнак підписав контракт та розпочав військову службу у 3-й окремій штурмовій бригаді. Воїн з честю проніс через своє недовге життя звання солдата української армії, Захисника держави. Наскільки б не було важко – не скаржився, навіть після того, як отримав контузію.

Одногрупники, наставник завжди були з Володею на зв’язку. Він традиційно писав, що все нормально. Казав, що він наймолодший серед своїх побратимів. За день до своєї смерті запитав, чи зможе продовжити навчання у коледжі. Тоді ж було ще одне повідомлення після важкого бою: «я – живий, я один вийшов». А наступного дня Володі не стало. Володя загинув 12 червня на Луганщині — поблизу села Нововодяне Сватівського району.

В останній розмові із бабусею сказав: «Зрозумів, що я націоналіст, бо люблю тебе, люблю брата, люблю своє місто».

«Прохання присвоїти звання Героя України посмертно моєму другові, товаришу Шевко Володимиру Андрійовичу уродженець міста Ковель Волинської області який пішов захищати нашу країну у своїх 18 років. 18-річний Володимир прийняв непохитне рішення захищати Україну і наприкінці лютого 2024 року, уклавши контракт, долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади. Декілька місяців солдат провів на передовій. Загинув 12 червня біля села Нововодяне Сватівського району Луганської області. Володимир завжди допомагав своїй сімʼї бабусі та молодшому братові. Велике прохання присвоїти почесне посмертне звання Герой України!», - йдеться у тексті петиції.

Читайте також:

• «Прослужив лише чотири з лишком місяці»: Герой Валерій Гаржа з Волині загинув під час ворожого обстрілу
• Передчував свою загибель: 32-річному захиснику з Волині просять присвоїти звання Героя України
• Командир загинув разом з трьома побратимами на Яблучного спаса: Герою з Луцька навіки 25