Плетуть сітки, роблять свічки, готують різдвяні смаколики: подвір'я лучан перетворилося на волонтерський центр

Про сім'ю волонтерів розповідає ВолиньPost.

«Ми називаємо себе «вишківські павучки» (Вишків – мікрорайон у Луцьку, - авт.) і з перших днів повномасштабного вторгнення займаємось допомогою та підтримкою військових», - розповідає Наталка Грушка, проводячи екскурсію будинком та подвір’ям.

Жіночки та діти під українські пісні по радіо вміло ліплять на передову вареники з картоплею з грибами, капустою та сиром. А у дворі господар Володимир Грушка дістає із тандиру печене м’ясо та реберця.

Наталка каже, що після вареників готуватимуть ще салат «Олів’є», після чого пакунки із святковою різдвяною вечерею вирушать на схід.

«З перших днів війни ми годували блокпости, тероборону, готувати їм обіди та вечері. Потім у квітні, як звільнили Чернігів, збирали і возили допомогу для місцевих мешканців. Зараз із приготування їжі ми переключилися на маскувальні сітки, окопні свічки та автомобілі для військових. У хлопців їжі вистачає на передовій, але ж скоро Різдво, тому ми вирішили потішити наших захисників смаколиками і зробити їм продуктові набори, куди входить кутя, «Олів’є», вареники, голубці, картопляники, налисники, квашенина. 12-а школа та дитячий садочок №38 долучилися до нас та збирають солодощі, медикаменти, теплі речі», - розповіла Наталка.

У приміщенні 12-ої школи учні та вчителі плетуть маскувальні сітки, а сусіди та усі бажаючі збираються щовечора на подвір’ї Грушок і за спільним плетінням наближають Перемогу ЗСУ.

«Я вже навіть розробила графік, за яким кожен знає, коли і що він має зробити. Але у нас все щиро. Ці люди не приходять сюди за гроші. Ми один одного підтримуємо і знаємо, нащо ми це робимо», - наголошує волонтерка з Вишкова.

До слова, діти, а це син Наталки і Володимира – Андрій та його однокласники, встановили власний рекорд із плетіння маскувальних сіток: за 47 хвилин їм вдалося сплести сітку розміром 6 на 7 метрів.

«Мені хочеться допомагати нашим воїнам, сьогодні ми ліпимо вареники, а взагалі плетемо сітки, заливаємо окопні свічки, вантажимо буси, пакуємо гуманітарну допомогу, а ще малюємо для військових та робимо обереги», - розповідає 14-річна Марія Новосад, яка невтомно волонтерить разом із сестрою Олею з квітня минулого року.

З’ясувалося, що «вишківські павучки» вже провели 4 ярмарки, на крайньому з яких зібрали 197 тисяч гривень, за які придбали медичне авто для 100-ої бригади, пасажирського буса для 24-ої бригади та ще одне авто, яке зараз доремонтовується.

«А ще минулого року ми ходили щердувати і зібрали 27 тисяч гривень, за які придбали старлінк для воїнів 14-ої бригади», - радісно додає 15-річний Андрій Грушка.

Господар обійстя Володимир Грушка терпляче порається біля тандира – готує для військових печеню. Домашня ковбаска, бочок, ребра поїдуть до хлопців на Харківщину та Донеччину.

«Наш тандир, які ми усі тут, теж працює на перемогу. Безумовно я підтримую дружину. Це не просто її забаганка. Життя склалося так, що в країні війна і ми мусимо допомагати: хтось фінансово, хтось своєю працею. Моя Наталка вміє навколо себе гуртувати людей, вона – наш «двигун», - каже Володимир.

Де ж сама Наталка бере сили та мотивацію для безперебійної підтримки військових?

«Мене мотивують наші хлопці, які там. Я з ними постійно на зв’язку. Тому, коли вони приїжджають за машиною і кажуть мені: «Ти тільки не зупиняйся, бо таких мало лишилося», то як я можу здатися? Багато хто мене питає, що я робитиму після війни. Моя кума каже, що я їм спокою не дам і після перемоги ми поїдемо схід відбудовувати», - зізнається волонтерка.

Крім своїх «домашніх», Наталка Грушка залучила до доброї справи і маму. Надія Андріївна Чалайдюк живе у селі Поворськ Ковельського району, проте щонеділі приїздить до Луцька, аби допомагати із виготовленням окопних свічок.

«Хлопцям холодно в окопах, треба їм допомагати і дякувати за наш спокійний сон в теплих ліжках», - каже жінка.

Надія Андріївна розповіла, що «вишківські павучки» почали робити окопні свічки не лише із картону, а й соснових шишок, які теж дуже добре, довго горять і мають приємний аромат.

Читайте також:

• У Луцьку двоє волонтерів відкрили оригінальний паб
• Двоє пенсіонерів з Волині волонтерять молотком у кузні
• «Тато навчив нас любити людей»: донька загиблого волинського бійця присвятила своє життя волонтерству