«Почав із тисячі гривень, а тепер — три трактори й триста гектарів»: історія волинського фермера

- Як ви почали свій аграрний бізнес? Що стало поштовхом до цього рішення?

Усе почалося просто: пішов у центр зайнятості, бо тоді в селі про бізнес мало хто думав. Запропонували пройти навчання, курси в Ковелі. Пройшов тримісячну підготовку, після чого отримав одноразову допомогу — тисячу гривень — і в 2006 році зареєстрував фермерське господарство. Стартував із власної землі, створив сімейне господарство, і так помаленьку почали розвиватись.

- З яких культур розпочинали?

Спочатку земель було небагато, тому займалися овочами — там швидше обіг коштів. Потім, коли з’явилася можливість збуту, перейшли на зернові. Землі побільшало, і виробництво стало стабільнішим. Було всяке — і проблеми зі збутом, і невизначеність. Але потрохи призвичаїлися. Порівняно з тим, що було на початку, зараз, звісно, працювати легше.

- Як змінився ваш бізнес за останні роки? Які були виклики?

Війна внесла свої корективи: коли зупинили порти, стало важко збувати. Два роки були складні, поки налагоджували продаж на Європу. Потім ситуація трохи покращилась, а цього року знову непросто — квоти, обмеження, морози у квітні. Але тримаємось.

- Які технології або інновації ви використовуєте  у своєму господарстві? Як ви організовуєте роботу з персоналом? 

Технологія у нас традиційна — оранка, класична обробка. Поки що не впроваджували нових методів, але розглядаємо можливість економити пальне та модернізувати процеси.

Господарство — повністю сімейне. Разом із сином обробляємо землю. Дружина веде бухгалтерію. Працівників наймаємо сезонно — переважно на збирання врожаю чи коли потрібна техніка: комбайнери, водії.

На сьогодні обробляємо вже близько 300 гектарів. Є три трактори, автомобіль, орендуємо техніку під час збирання. У грудні докупили трохи землі, добудували склад.

- На що варто звертати людям увагу на початку створення аграрного бізнесу?

Для тих, хто тільки мріє про цю справу, порада одна: зараз почати важче, ніж колись. Колись було більше землі — бери й працюй. А нині все зайнято. Але якщо є бажання й терпіння — дорогу здолає той, хто йде.

Його слова прості, але в них — сила досвіду: «Поки працюємо. Що маємо — тим і тримаємось». Ця історія — не про стрімке збагачення, а про стабільність, наполегливість і чесну працю. І про те, що навіть у сучасному аграрному світі головною інвестицією лишаються не гроші, а характер.

Авторка: Марʼяна Давидюк

Читайте також:

• Мільйон від держави за худобу: як волинський фермер отримав дотацію і що для цього потрібно
• Скільки у Луцьку коштують абрикоси на ринку
• Після втрати брата на війні - знову в полі: як родина з Волині вирощує хліб і допомагає армії
• День фермера: скільки господарств працюють на Волині