Поліцейський з Луцька потрапив під удар FPV, а під час виходу до евакуації – під міну

Про службу, роботу з дронами, побратимів, поранення та плани після реабілітації Володимир розповів Суспільному.

«Багато було вибору, але вирішив піти сюди»

До війни Володимир працював будівельником. За освітою — слюсар з ремонту автомобілів. «На службу пішов зі свого бачення. Багато було вибору, але вирішив піти сюди», — розповідає він і додає: після того, як прийшов до батальйону, багато чого довелося опановувати з нуля, але допомагали бійці, які вже мали бойовий досвід.

«Ми прийшли з цивільного життя, то хлопці нас розвивали, багато чому навчали. Ми не були в системі, не знали, що до чого. Вони навчили медицини, стрільби, тактики», — говорить боєць.

Під час першої ротації бійці стрілецького батальйону виконували завдання як піхота. Під час наступних виїздів підрозділ став більш роботизованим: військові працюють з аеророзвідкою, FPV-дронами та наземними роботизованими комплексами.

За словами Володимира, використання роботизованих систем дозволяє зменшувати кількість небезпечних переміщень людей. Аеророзвідка також допомагає коригувати вогонь.

«Ми допомагаємо корегувати вогонь суміжників, свій вогонь. Або ми "спалили" когось, передаємо інформацію — і за допомогою нас ідуть або FPV, або починає працювати міномет чи артилерія», — каже капрал поліції.

Під час роботи, пригадує захисник, бійці неодноразово спостерігали за переміщеннями російських військових на позиціях: «Бачили переміщення особового складу противника. Звичайно, довго він не ходив після цього».

15-кілометрові прогулянки на Донеччині

Боєць стрілецького батальйону розповідає: під час виконання бойових завдань на Донеччині часто доводилося йти пішки по 10–15 кілометрів. «Ну, так собі гуляти», — жартує Володимир.

Дорога могла займати багато часу через постійну загрозу FPV-дронів — доводилося ховатися, прислухатися і перечікувати, згадує боєць: «Після того, як чуєш, що небо чисте, ти собі летиш далі по своїх точках і добираєшся на позицію. А хлопці міняються. Вони ті самі 15 кілометрів виходять звідти — під FPV, під різними КАБами».

Перший вихід Володимира на позиції тривав 25 днів, другий — 18. Під час третього бійці пробули на позиціях 12 днів.

«Небо було гарне, я його запам'ятаю назавжди»

Поранення боєць отримав 14 вересня. Він разом із побратимом вийшов завести генератор. У цей момент FPV-дрон пішов на удар, один з уламків зачепив артерію на нозі. Володимир пригадує, що тоді медики через відеозв'язок дали їм інструкції, що робити. Командування дозволило вихід з позиції.

Двоє військових вирушили до точки евакуації. Пройшли п'ять-шість кілометрів. До точки залишалося близько півтора кілометра, коли вони потрапили під удар міни.

«Був спалах біля мене. Нас скосило, ще тоді я не зрозумів, що сталося, — каже Володимир. — Я побіг до побратима і зрозумів, що в мене витікає щось у берці. Ми почали накладати турнікети».

Після повторного поранення Володимира і його побратима, якого теж зачепила міна, евакуювали з посадки. Допомогли суміжні підрозділи. Тоді, говорить боєць, найбільше переживав за ногу, боявся втратити кінцівку.

«Я вже розраховував, що ноги не буде, — ділиться він. — Я зняв броню, щоб віддихатися. Очі піднімаю — в мене отака діра, простріл. І небо було гарне, я його запам'ятаю назавжди. Думав: залишуся в тому лісі».

З турнікетом на пораненій нозі із пошкодженою артерією Володимир був майже дві години. Далі потрапив у стабілізаційний пункт.

«Заживу зараз трохи — та й далі поїду»

Після поранення Володимир проходить реабілітацію. Під час однієї з операцій з його ноги дістали численні уламки. Попри пережите, Володимир говорить, що не шкодує про рішення служити.

«Чесно — ні разу не жалів, що я сюди попав. Заживу зараз трохи — та й далі поїду, повернуся», — ділиться захисник.

Після лікарні Володимир хоче відпочити вдома — побути з друзями та сім'єю. Рідним планує повідомити, що після відновлення хоче повернутися на службу, до побратимів.

Читайте також:

• Два дні копав руками і кликав «Сало! Цибуля!»: історія прикордонника з Волині, який вижив під завалом
• Чоловіки й сини — на фронті, вони тримають стрій у документах: історія захисниць волинської бригади
• Повернувся з-за кордону і пішов у військо: історія артилериста з Луцька