Понад 10 місяців надій: востаннє додому повернувся Герой з Волині Михайло Бень

У понеділок, 8 вересня, жителі громади гідно зустріли Героя та провели в останню путь, інформують на сайті Рожищенської міської ради.

Михайло Бень залишив дружину, двох дітей та трьох онуків, а односельці пам’ятають його як щиру людину, музиканта та активного учасника життя громади.

Життя серед пісні та людей

У рідному селі Михайла знали як щиру й добру людину. Завідувачка клубу місцевого будинку культури Тамара Клімович розповіла, що загиблий мав музичну освіту, грав на трубі й разом із однодумцями часто радував односельців музикою та піснею - і в будні, і в свята. Колядки, весільні співи чи просто вечірні зібрання - там, де линула музика там був Прокоповича, там завжди було затишно.

У Навозі він народився й виріс, тут одружився на односельчанці Галині та збудував власну хату. Разом з дружиною виховали двійко дітей — доньку Олену та сина Якова. Бог подарував йому ще й трьох онуків, яких він любив понад усе. Малеча обожнювала слухати його оповідки та проводити час поруч із дідусем.

Але саме в час, коли мав би тішитися родинним теплом і заслуженим спокоєм, Михайлове життя круто змінила війна. Його мобілізували на великодні свята. І рівно через кілька місяців він повернувся додому — у день свята Різдва Пресвятої Богородиці. Повернувся вже в домовині.

Остання дорога встелена квітами

8 вересня Рожищенська громада зібралася, аби провести воїна в останню путь. Біля пам’ятного знаку Борцям за волю та незалежність України відслужили панахиду.

«Життя наших воїнів – безцінне. Для нас –це приклад і жертва. А для ворога - лише ціна кулі», – у своїй щирій промові промовив настоятель храму Архістратига Михаїла отець Микола Царик, звертаючись до присутніх.

Сотні людей вийшли на вулиці, аби віддати шану Герою. Від Соколя до Навоза дорогу встелили живими квітами. У Соколі простягнули 34-метровий державний прапор, а обабіч шляху люди стояли з синьо-жовтими стягами, схиляючи голови перед тим, хто віддав життя за Україну.

«Він був людиною, про яку ніхто не скаже зла. Прокопович заслужив на добру пам’ять, бо все життя працював і жив для людей», – згадують односельці.

Пам’ять, що житиме вічно

Під звуки траурного маршу воїна провели до місця вічного спочинку. Пролунав військовий салют. Побратими схилили коліна, а дружині Михайла вручили Державний прапор України – символ того, що він загинув за свободу рідної землі.

Сльози, квіти, молитви та слова вдячності – таким було прощання з Михайлом Бенем.

Він залишив по собі родину, яка пишається ним, і громаду, яка зберігатиме пам’ять про свого односельця. Тепер його ім’я вписане у велику історію боротьби за незалежність України.грядках і зберіть здорову, хрустку капусту.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!