Понад півтора року вважався зниклим безвісти: на Волинь «на щиті» повернувся Герой Дмитро Новосад

Яскраві весняні квіти встеляли шлях Героя. Багато смутку і гірких сліз, адже кожен би волів, аби ці квіти були призначені на весілля чи день народження. Та російський ворог щоденно робить так, аби в нас було все менше причин для радості, а більше – для горя і страждань, - інформує Колодяжненська громада.

Усі, хто знав Дмитра, памʼятають його спокійним, життєлюбним, відкритим, веселим, дружнім до людей. Народився 09 січня 1991 року у Дрозднях, тут і зростав, закінчив місцеву школу. Потому навчався за спеціальністю «Інформатика» у Рівненському гуманітарному університеті.

Працював у різних місцях, а найдовше у Ковелі на підприємстві «Металгруп» машиністом крана.

Коли отримав повістку у квітні 2024, з гідністю прийняв цей виклик у своєму житті і став на захист України. Служив у складі 132-ого окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України і виконував бойові завдання на складних і небезпечних напрямках.

На превеликий жаль, життя гранатометника-розвідника розвідувальної роти ВЧ А2298 ВЧ А4878, солдата Дмитра Новосада обірвалося 15 вересня 2024 року під час вогневого контакту з противником в районі населеного пункту Ветрено Кореневського району Курської області.

- Щоразу підбирати слова все тяжче і тяжче, адже що далі - тим більше вбитих горем сімей, у яких війна відбирає найдорожче - життя їхніх рідних, - мовив сільський голова Віталій Кашик під час прощання біля рідної оселі Дмитра Новосада. - Дмитро залишався вірним військовій присязі та українському народу до останнього подиху… Ми усі маємо памʼятати про це. Він - Герой для нас, а для своєї великої і дружньої родини - ще більше: адже рана від утрати сина, онука, брата, дядька, племінника не загоїться ніколи… Дмитро Новосад мав кохану дівчину, та, на жаль, так і не встиг створити своєї сімʼї…».

Насамкінець сільський голова виcловив щиросердні співчуття рідним і близьким захисника - матері Людмилі Володимирівні, батьку Анатолію Івановичу, сестрі Юлії, дідусеві Володимиру Федоровичу, бабусі Надії Сергіївні, коханій дівчині Тетяні, усім, хто знав і любив Дмитра Новосада.

- Вічна памʼять і незгасна слава Героєві. Царство небесне Дмитрові, який нині захищатиме нас у лавах небесного воїнства. Слава Україні!

Захисник знайшов вічний спочинок на малій Батьківщині, у Дрозднях. Поховали Дмитра з дотриманням релігійних та військових почестей. Спочивай з миром, Герою.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!