Попри важкі поранення не втрачав бойовий дух: батьку чотирьох дітей з волинської бригади просять посмертно присвоїти державну нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала Лілія Юркевич.

народився 6 жовтня 1992 року в місті Шепетівці Хмельницької області.

З 1999 по 2008 рік навчався в Манятинській середній школі. Далі, з 2008 по 2010 рік, продовжив навчання у Славутському ліцеї-інтернаті на історико-правовому профілі. З 2010 по 2015 рік навчався в Національному університеті «Острозька академія» на юридичному факультеті. Паралельно здобував освіту у Рівному при Національному університеті водного господарства та природокористування, де також закінчив військову кафедру. Певний час, разом із сім’єю, проживав у місті Славуті.

З 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом та призначений на посаду командира механізованого взводу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Микола Сенькевич пройшов весь бойовий шлях в одній військовій частині, де виріс там професійно, від посади командира взводу до командира батальйону. Брав участь в АТО/ООС. Учасник бойових дій, Ветеран війни.

Попри важкі поранення – у 2017 році у Станиці Луганській, у 2022 році – у місті Макарів Київської області, був незламним та не втрачав бойовий дух. У Макарові отримав травми у результаті авіаудару та втратив багато побратимів після того, як їм вдалося зупинити ворожу колону бойової техніки та цим не дати рашистам зайти у Київ.

Після відновлення повернувся на Куп’янський напрямок, де брав участь у заходах щодо стримування російської агресії.

Майор Микола Сенькевич героїчно загинув під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку 29 жовтня 2023 року.

За період військової служби був відзначений командуванням, Міністерством оборони України та державними нагородами:

• Медаль «За військову службу Україні» (указ Президента України №131/2022 від 13.03.2022 року);
• Орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (указ Президента України №169/2022 від 25.03.2022 року).

У Героя залишилися мама, дружина, 4 дітей (двійнятка Марійка і Даринка 5 років, син Микола 3 роки й Кирило 12 років) та брат.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Мав величезні плани на життя: Герой з Волині загинув під час ворожого артобстрілу
• Декілька днів не дожив до дня народження: молодому захиснику з Волині просять посмертно присвоїти звання Героя України
• Одразу став командиром: історія багатодітного батька з Волині, який віддав життя за Україну